Читати книгу - "Бойовий шутер, Стружик Лев"

Коли настав час виписки з лікарні, Девід сам прийшов до Джона і міцно обняв його. Він знав, що без вірного напарника та друга, який ніколи не полишав його, навряд чи зміг би подолати це випробування.

Попереду на них чекав ще довгий шлях реабілітації, але Джон і Девід були готові до цього. Вони довели, що можуть подолати будь-які перешкоди, якщо діятимуть разом. І це додавало їм сил рухатися вперед.

Розділ 49. Фінальна сутичка

Після довгих тижнів відновлення, Девід і Джон були готові взяти реванш у "Трепперів" і покласти край їхнім злочинним діям. Вони знали, що це буде небезпечне протистояння, але вирішили більше не відступати.

Зібравши всю доступну інформацію про банду, Девід і Джон розробили детальний план операції. Вони залучили додаткові сили поліції та спецпризначенців, щоб оточити схованку "Трепперів" і не дати їм можливості втекти.

Підготувавшись до вирішального удару, Девід і Джон вирушили на покинутий склад, де, як вони дізналися, ховалися злочинці. Підкравшись непомітно, вони зайняли зручні позиції, готуючись до штурму.

Раптом з будівлі почулися крики та звуки перестрілки. "Треппери" виявили засідку та почали чинити відчайдушний опір. Девід і Джон, не гаючи часу, повели своїх людей у наступ, намагаючись оточити бандитів.

Запеклий бій тривав годинами. "Треппери", розуміючи, що їм більше нікуди тікати, відчайдушно боронили свою схованку. Але поліція, підтримувана досвідом і самовідданістю Девіда і Джона, поступово брала гору.

Нарешті, коли більшість "Трепперів" було затримано, Девід і Джон ринулися вглиб будівлі, прямуючи до головарів банди. Вони знали, що лише ліквідація її верхівки зможе покласти край цій кривавій історії.

У вирі перестрілки, Девід і Джон наблизилися до сховища, з якого, як вони здогадувалися, керували всією злочинною мережею. Підкрадаючись з двох сторін, вони синхронно заскочили до кімнати, готові дати бій останнім ватажкам "Трепперів".

Але, до їхнього подиву, там нікого не було. Лише кілька моніторів, що показували картинку з камер відеоспостереження по всьому складу. Оглянувшись, Девід і Джон зрозуміли, що їх спіткала чергова пастка.

Раптом за їхніми спинами пролунав натягнутий голос:

- Ну що, лейтенанти, ви прийшли ловити нас? Але, здається, ви трохи запізнилися...

Девід і Джон синхронно розвернулися, гостро відчуваючи небезпеку. Перед ними стояли двоє головорізів "Трепперів", цілячись у них з автоматів.

Девід і Джон миттєво оцінили загрозливу ситуацію, в якій опинилися. Вони потрапили прямісінько в пастку, яку ретельно підготували "Треппери". Але лейтенанти не збиралися здаватися без бою.

- Кидайте зброю і піднімайте руки! - гаркнув один із бандитів, натискаючи на курок.

Девід і Джон миттєво кинулися в сторони, намагаючись уникнути шквалу куль. Вони відстрілювалися, але переважаюча вогнева міць "Трепперів" змусила їх шукати укриття.

- Ми в пастці! - прошепотів Девід, ховаючись за металевим стелажем. - Як ми будемо звідси вибиратися?

Джон, важко дихаючи, швидко оцінив обстановку. Вони були оточені, а допоміжні сили ще не встигли пробитися всередину.

- Треба знайти вихід і дістатися до основних сил, - рішуче сказав він. - Інакше нам кінець!

Вони почали шукати будь-які шляхи для втечі, але будь-який рух відразу ж наражав їх на вогонь бандитів. Девід і Джон зрозуміли, що ситуація стає критичною.

Раптом Девід помітив невеличке вікно високо на стіні. Це міг бути єдиний шанс вибратися звідси.

- Джоне, ти зможеш мене підняти? Тоді я допоможу тобі вибратися звідси, - рішуче сказав він.

Джон вагався лише мить, розуміючи, що це може бути їхнім єдиним порятунком. Не гаючи часу, вони почали діяти.

Підставивши руки, Джон підняв Девіда до вікна. Той, напруживши всі сили, відчинив його і видерся крізь вузький отвір на вулицю. Тепер настала черга Джона.

Але в цей момент куля влучила Девіда в ногу, змушуючи його застогнати від болю. Джон збагнув - друг не зможе тепер допомогти йому вибратися. Їм загрожувала смертельна небезпека.

Але Джон був рішучий вибратися звідси будь-якою ціною. Зціпивши зуби, він піднявся у весь зріст, вкладаючи в руки останні патрони. Поливаючи ворогів вогнем, Джон намагався прорватися до вікна, за яким зник Девід. Йому потрібно було врятувати напарника будь-що.

Бандити, здивовані такою відчайдушною атакою, на мить розгубилися. Цього моменту вистачило Джону, щоб кинутися до вікна. Але тут його ліва нога вибухнула болем - куля влучила прямо в коліно.

Похитнувшись, Джон усе ж дістався до вікна і, зціпивши зуби від муки, видерся назовні. Опинившись на вулиці, він гарячково озирався, шукаючи Девіда.

Той лежав неподалік, важко дихаючи. Джон миттєво кинувся до нього, намагаючись зупинити кровотечу.

- Девіде, ти живий! Тримайся, ми вибралися! - вигукнув він, обережно оглядаючи рану друга.

Девід ледь усміхнувся, з великими зусиллями стискаючи руку Джона.

- Молодець... ти врятувався... - прошепотів він. - Тепер біжи, поклич допомогу... я затримаю їх...

Але Джон рішуче похитав головою.

- Ні, ми обидва вибиратимемося звідси. Я тебе не залишу! - заявив він, підхоплюючи Девіда і намагаючись тягнути його до найближчого укриття.

У цей момент, з вікна вилетіла нова черга куль, змушуючи Джона зігнутися, щоб закрити собою пораненого напарника. Вони були на межі, але Джон був готовий битися до кінця.

Відчуваючи, як сили залишають його, Джон розумів, що в них практично немає шансів. Але він ні за що не здасться, поки Девід поруч. Його друг нарешті повернувся до нього, і Джон не дозволить забрати його знов.

Стискаючи зуби від болю, Джон готувався дати останній бій. Він урятує Девіда або загине разом з ним. Але вони більше не відступлять - вони доведуть цю битву до переможного кінця.

Джон із завзятістю відстрілювався від бандитів, намагаючись захистити пораненого Девіда. Вони були на волосинку від поразки, але лейтенанти не збиралися здаватися.