Читати книгу - "Замок у хмарах, Керстін Гір"

(Нашу таємну мову ще потрібно було вдосконалювати.)　

Пан Гефельфінґер усе ще перелякано оглядався і хрипів щось незрозуміле на швейцарській німецькій.　

Елла і Гретхен не глянули ні на малих, ні на мене. Вони озиралися, наче щось шукали, перешіптуючись при цьому.　

Я відразу здогадалася, що вони шукали. Точніше кого.　

— Басейн розташований у тому напрямку, в самому кінці, — проінформувала я їх.　

— Ми й самі знаємо, — гордовито відповіла Гретхен. — Ми тут трішки пороздивляємось, — сказала Елла. — Ага, Трістана Брауна, — пояснила Медісон. — Ми познайомилися з ним на вечері, і він такий суперкрасень, що тепер Елла і Гретхен через нього сваряться.

— Що за нісенітниці, — сказала Гретхен. — Ми взагалі не сваримося. — І потім прошепотіла на вухо Еллі, але так, що було чутно: — А навіть якщо й так, це не має обходити якусь там дивну покоївку!　

Елла пирскнула.　

Жирні корови румбамбар. Я намагалась опанувати вираз свого обличчя і зробити його якомога нейтральнішим.　

— Вони нафарбувалися водостійкою тушшю, — повідомила мені Медісон. — А в Елли купальник лише з одною бретелькою. І, звісно, вони не хотіли, щоб ми йшли з ними.　

— Бо ви як тягар, та ще й соромите нас, — сказала Елла. — Справжня кара.　

— Я запитаю Трістана, чи не хотів би він Емі замість Елли чи Гретхен, — сказала Грейсі. — Вона значно миліша й кмітливіша. Не розумію, чому хлопці завжди такі недолугі.　

Емі зачервонілася. Я помітила це навіть при такому освітленні.　

— Ви не можете нас просто залишити в спокої? — Елла закотила очі. — Чому ви не йдете спати, як усі нормальні діти?　

— Ніякк’х… діте-е-ей! — Пан Гефельфінґер показав на табличку, що висіла на дверях. Аж тепер я втямила, що він намагався сказати весь цей час.

«Дітям до шістнадцяти вхід до відпочинкового комплексу заборонено», — було написано там чотирма мовами. (Табличка висіла також зовні, це було більш змістовно. Якщо, звісно, діти вміли читати.)　

Елла і Гретхен неймовірно зраділи.　

— Ха-ха, дітям і собакам вхід заборонено. Нарешті розумні правила!　

— Ах, пане Гефельфінґер, от тільки не пробуйте зараз бути святішим за Святішого Отця — вони просто швиденько проскочуть до басейну.　

Я благально подивилася на нього. Елла і Гретхен уже відійшли трішки далі й тепер, глузуючи, прощально махали руками через плече.　

Вони ще не зрозуміли, що дитяча заборона діє тільки на відпочинковий комплекс, але не на басейн.　

— Ні! Так не піде! — До пана Гефельфінґера повернувся дар мовлення. — Ви мусите зараз же вийти. — Він показав пальцем на Ґрейсі. — Жодна людина, виходячи гола з сауни, не хотіла б… так от… таке от… таку…　

— Дитину?　

— Саме так. Не хотіла б побачити дитину. Діти надзвичайно витріщаються. А ще вони мають звичку ставити дуже незручні питання, особливо, коли бачать оголену людину. А тут люди мають почуватися добре! Це місце комфорту! Це оаза спокою. Діти тут небажані гості.　

Він так розмахував руками в повітрі, наче хотів розігнати рій бджіл.　

— Забери їх звідси геть, поки не прийшла пані Смірнова і моя доля остаточно не вирішилася.　

Хоч він і говорив німецькою, Ґрейсі, Медісон і Емі зрозуміли лише, що в нього будуть через них проблеми. Вони вже рушили в напрямку дверей.　

— Не переживайте, він зовсім не страшний. — Я заспокійливо їм усміхнулася і відчинила двері. — Ходіть! Цей шлях теж веде до басейну, і, якщо чесно, він навіть гарніший — зовсім без голих людей.　

— Скажи їм, що люди не повинні почуватися педофілами, коли йдуть у сауну, — прошипів пан Гефельфінґер нам услід. Цього я точно не скажу. — Не стрибати з краю басейну! Не кричати! Не лягати мокрими на лежаки! Не пісяти у воду…　

Я зачинила двері.　

— Насправді він приємний чоловік, — вибачливо пробурмотіла я. — Просто перехвилювався.　

Трістан намотував свої кола в басейні, якщо десять метрів можна взагалі назвати басейном. Елла і Іретхен уже поскидали халати. їхні обличчя були такі сприкрені, коли з-за рогу вийшла я з Емі, Ґрейсі й Медісон. І Ґрейсі з гучним сплеском стрибнула в басейн до Трістана.　

Я не могла стримати єхидної посмішки, повертаючись до відпочинкового комплексу. Що б не намагалися зробити Елла та Ґретхен, аби вразити Трістана, Медісон і Ґрейсі їм це ой як ускладнять.　

До пана Гефельфінґера з майже двадцятихвилинним спізненням нарешті дійшла пані Смірнова. Вона красномовно розповідала, якою катастрофою був сьогоднішній день. Коли вона переконалася, що пан Гефельфінґер мало що розуміє англійською, то почала говорити російською, і це надавало ще більшого драматизму її описам.　

Тремтячи, пан Гефельфінґер провів пані Смірнову до масажного кабінету. Збоку за ним спостерігала пані Людвіг, яка саме повернулася з басейну. Вона сиділа на новому дивані й гортала один із глянцевих журналів, що поклав туди пан Гефельфінґер.　

— О небеса, — пробурмотіла вона.　

— Так, — мовила я дещо стурбовано. — Сподіваюся, під час масажу він не тремтітиме.　

— О, я мала на увазі ту даму, — сказала пані Людвіг. — Вона мені здалася такою знайомою.　

— Пані Смірнова?　

— Її так звати? Тоді це не може бути вона.　

Пані Людвіг сіла пряміше.　

— Просто вона дуже схожа на дружину одного російського олігарха, який оце недавно пожертвував три мільйони на проект, пов’язаний із порятунком моря. Його звати Віктор Єгоров. Він напевно багатший, ніж Білл Гейтс. Зачекайте, десь тут було фото з благодійного заходу в Каннах, туди навідалася навіть Кароліна фон Монако.　

Вона почала гортати журнали.　

— Ох, я обожнюю ці журнали. Просто ніколи їх не купую. Вони ж такі дорогі. Фотографій Віктора Єгорова тут не дуже багато, він уникає публічності. А от його дружину часто можна побачити на кінопрем’єрах, вечірках відомих зірок і благодійних заходах. А ще вона частий гість на яхті цього будівельного магната і його дружини. Перед тим як вийти заміж за Віктора Єгорова, вона була високооплачуваною моделлю.　

Пані Людвіг відклала журнал набік і потягнулася за наступним.　

— Воно мусить бути десь тут. О, бачите, дорогенька? Дама в сукні з оголеною спиною — обличчя ніби викапана пані Смірнова, хіба ні?　

Я витріщилася на фото. А й справді. Або пані Смірнова мала клона, або…　

«Стелла Єгорова, 34, укотре без свого чоловіка, стильна темно-червона сукня від Dolce & Gabbana — чудовий модний вибір», — було написано під фотографією.　

Пані Смірнову теж звали Стелла. Це не могло бути просто збігом.　

— Можливо, вони тут інкогніто, — зміркувала пані Людвіг. — Це, мабуть, так обтяжує, коли тебе постійно фотографують. А ще преса останнім часом будує багато здогадок щодо зіпсованих стосунків Віктора Єгорова з російським урядом… — Її очі світилися від збудження. — Це все так захоплююче! Думаю, я