Читати книгу - "Темний союз, Дроянда"

Після вечері Анна сиділа в просторій вітальні, загорнувшись у плед. Було затишно, навіть занадто.

— Залишайся на ніч, — Алекс сказав це так буденно, ніби говорив про погоду.

Анна підняла погляд.

— Чому?

— Пізно. І я не хочу, щоб ти йшла сама.

— Ян би відвіз мене.

Алекс сів поруч і нахилився ближче.

— Ян не я.

Її серце забилося швидше. Вона знала, що повинна щось відповісти, але всі слова застрягли в горлі.

— Залишайся, — повторив Алекс м'яко.

Вона не пручалася.

Їй виділили гостьову кімнату.

Анна довго лежала на ліжку, дивлячись у стелю. Сон не приходив.

Все було тихо, але в цій тиші вона чула свій власний страх, сумніви… і бажання.

Вона хотіла бути поруч із Алексом.

Не вагаючись, вийшла з кімнати й рушила темним коридором.

Він сидів у своєму кабінеті, коли вона постукала.

— Заходь, — його голос був спокійний, але в очах з’явилася іскра здивування.

Анна увійшла й обережно зачинила двері.

— Я не можу заснути, — прошепотіла вона.

Алекс уважно подивився на неї.

— Ти боїшся?

Вона заперечно похитала головою.

— Просто… тут спокійніше.

Він кивнув, ніби розумів усе без слів.

— Хочеш залишитися тут?

Анна не відповіла, але зробила крок уперед.

Алекс піднявся, підійшов ближче.

— Ти впевнена?

Їй не треба було слів. Вона просто подивилася на нього — глибоко, відверто.

А він зрозумів.

Алекс простягнув руку, і Анна взяла її.

Ця ніч змінила все.