Читати книгу - "Темний союз, Дроянда"

Анна прокинулася від м'якого світла, що пробивалося крізь штори. Їй було тепло і спокійно. Вона розплющила очі й побачила Алекса.

Він сидів на краю ліжка, вже одягнений у свій звичний чорний костюм, і спостерігав за нею.

— Ти не спиш? — її голос був тихий.

— Спостерігаю, як ти прокидаєшся, — відповів він.

Анна відчула, як її щоки спалахнули.

— Це… дивно.

— Можливо. Але мені подобається.

Вона намагалася не усміхатися, але це було складно.

За сніданком Алекс поводився як завжди — спокійно, впевнено. Але між ними щось змінилося.

Анна відчувала цю напругу, цей непомітний магнетизм.

Коли вони випадково торкалися одне одного, коли їхні погляди перетиналися — це було по-іншому.

Наче вони перейшли межу, і тепер повертатися назад неможливо.

— Тобі потрібно їхати в школу, — нагадав Алекс, відпиваючи каву.

Анна кивнула, хоча їй не хотілося йти.

— Ян відвезе тебе.

— А ти?

— У мене справи.

Вона не питала, які.

Але в душі щось защеміло.

Їй не подобалося, що його світ — небезпечний, жорстокий — все ще був далеким для неї.

І водночас вона розуміла: якщо хоче бути з Алексом, їй доведеться прийняти його повністю.

Усі його таємниці. Усі ризики.

Коли Анна сіла в машину поруч із Яном, вона зрозуміла, що вже не та дівчина, якою була раніше.

Вона змінилася.

І цей зв’язок з Алексом…

Він міг знищити її.

Або зробити найщасливішою.