BooksUkraine.com » Інше » Старша Едда. Епос 📚 - Українською

Читати книгу - "Старша Едда. Епос"

199
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Старша Едда. Епос" автора Автор невідомий - Епоси, міфи, легенди та сказання. Жанр книги: Інше. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 26 27 28 ... 66
Перейти на сторінку:
class="v">не з доброї вдачі

погибель замислить,

гожій ти жінці

зла не робив,

хоч жінку для конунга

хитрістю взяв».

Сіґурд мовив:

50

«Чи Ґуннар мудрий

скориться тиску,

чи Ґуторм і Хьоґні

підуть його шляхом?

Чи Ґ'юкі сини

родича кров'ю

леза зчервонять?

Кажи нині, Ґріпіре».

Ґріпір мовив:

51

«Сповиє у Ґудрун

мороком серце,

брати її стали

твоїми убивцями,

слідом за радістю

горе настало

для мудрої жінки;

провина то Ґрімхільд.

52

Та маєш ти знати,

герою звитяжний,

що князю дарів

за життя не забракне:

не зможе ніхто

з мужів на землі

під сонця оселею[414]

з тобою зрівнятися, Сіґурде».

Сіґурд мовив:

53

«Знавцеві пошана,

не здолати недолі,

нині ти, Ґріпіре, ладно

просьбу мою вдовольнив;

більше добра

прорік би ти нині

мені у житті,

якби тільки міг».

Промови Реґіна

(Пісня про Сіґурда Вбивцю Фафніра друга)

Сіґурд пішов на стайню Х'яльпрека[415] і вибрав собі коня, якого потому стали звати Грані. Тоді до Х'яльпрека прийшов Реґін, син Хрейдмара. Він був розумнішим од всіх людей і карлик на зріст. Він був мудрий, зловісний і знався на чарах. Реґін виховував Сіґурда, багато чого навчив і сильно любив його. Він розповів Сіґурдові про своїх пращурів і родичів...

...Якось Одін, Хенір і Локі прийшли до водоспаду Андварі. Там було багато риби. Одного дверґа звали Андварі. Він плавав там у воді у подобі щуки та ловив рибу собі на обід.

— Мій брат звався Отр[416], — мовив Реґін, — він часто рибалив у подобі видри. Якось він піймав лосося, сів на березі й ласував ним, замружившись. Локі пожбурив у нього каменем і вбив. Аси завважили те за великий здобуток і зняли з видри шкуру. Того ж вечора вони навідали Хрейдмара і показали йому свою здобич. Тоді ми схопили їх і примусили відкупитися, набивши повністю шкуру видри золотом, а ззовні вкрити її червоним золотом. Тоді вони послали Локі шукати золото. Він пішов до Ран[417], узяв її тенета і рушив до водоспаду Андварі. Там він поставив верші, і туди потрапила щука. Тоді мовив Локі:

1

«Що то за риба

плавала в водах,

біди не уникла?

Голівку свою

витягни з Хель,

знайди мені полум'я вод[418]».

Щука мовила:

2

«Андварі я звуся,

Оїн мій батько,

чимало я мушу тут плавати;

норна злощасна

мені так зробила,

що маю я жити в воді».

Локі мовив:

3

«Скажи-но, Андварі,

коли хочеш жити

з людьми у палатах,

розплата яка

смертних синам,

що словом січуть?»

Андварі мовив:

4

«Розплата така

смертних синам:

їх Вадгельмір[419] жде,

недобрі слова

і кожна брехня

наслідки матиме довгі».

Локі побачив усе золото, що мав Андварі. І коли він його забирав, то одного перстеника взяв собі. Дверґ же увійшов до скелі[420] й мовив:

5

«Має це злото,

Густа[421] майно,

двом братам

смерть заподіяти[422],

згубить вісьмох ще героїв[423];

майна мого

не дістане ніхто».

Аси повернулися до Хрейдмара, натоптали шкуру видри золотом і поклали до його ніг. Тоді аси мали вкрити шкуру золотом згори, щоб її не було видно. Коли це зробили, Хрейдмар пішов перевірити й побачив, що одна шерстинка не вкрита. Тоді взяв Одін персня Андварі й закрив ту шерстинку. Локі мовив:

6

«Золота нині тобі прибуло,

отримав ти плату

велику за голови наші,

синам же твоїм

це щастя не дасть;

станеться смерть

через теє багатство».

Хрейдмар мовив:

7

«Дарив ти дарунок,

дарив ти без дружби,

дарив без пошани;

життя ви свої

раніше би втратили,

якби я про те здогадався».

Локі мовив:

8

«Гірше за те,

буде, гадаю,

родичів борня смертельна;

ненароджених воїв,

знаю напевно,

згубить ненависть».

Хрейдмар мовив:

9

«Злото червоне,

гадаю я, буде

моє, поки житиму;

погрози твої

мене не лякають,

вези їх додому собі».

Фафнір і Реґін зажадали від Хрейдмара, щоб той розділив з ними плату за вбивство їхнього брата Отра. Той відмовив. Тож Фафнір почастував мечем Хрейдмара, батька свого, коли той спав. Хрейдмар покликав дочок:

10

«Люнґхейд і Ловнхейд,

спливає життя моє,

велика нужда моя».

Люнґхейд мовила:

«Батько загинув,

та скоро сестра

помститься братам».

Хрейдмар мовив:

11

«Сплоди хоч дочку

з вовчою вдачею,

як сина не матимеш

ти від героя,

дай мужа дочці

з потреби великої;

тоді їхній син

за мене помститься».

Тоді помер Хрейдмар, а Фафнір узяв його золото. Реґін попросив своєї частки, Фафнір же відмовив. Тоді Реґін став радитися з Люнґхейд, сестрою своєю, як йому отримати батьків спадок. Вона мовила:

12

«З братом розмову

маєш почати

щиро і приязно;

не матимеш спадку,

почавши мечем

з Фафніром бесіду».

Усе це Реґін розповів Сіґурдові. Одного дня Сіґурд прийшов додому до Реґіна, коли той був у доброму гуморі. Реґін мовив:

13

«Прибув сміливий

Сіґмунда син,

скорий в промовах,

до зали моєї,

має відвагу

мужів давнини,

і битви чекаю

від вовка голодного[424].

14

Я буду плекати

звитяжного князя;

нині прибув

до нас Інґві родич[425];

він стане відомим

героєм під сонцем;

сягнуть всіх земель

його долі тенета».

Сіґурд зостався з Реґіном, і той розповів йому, що Фафнір лежить на Ґнітахейді у подобі змія та має жахливий шолом, що лякає кожного, хто на нього гляне.

Реґін зробив Сіґурдові меча, якого нарекли Грамом. Він був такий гострий, що його можна було занурити у Райн[426]і пустити за течією шмат вовни, який меч розтинав легко, наче саму воду. Тим мечем Сіґурд розрубав ковадло Реґіна.

Після цього Реґін став намовляти Сіґурда битися з Фафніром. Той відповів:

15

«Ото зарегочуть

Хундінґа чада,

ті самі, що Ейлімі[427]

здавна убили,

коли я зволію

радше шукати

персні червоні,

ніж мстити за батька».

Конунг Х'яльпрек дав Сіґурдові кораблів і людей, щоб той звершив свою помсту. Вони потрапили у велику бурю і йшли проти вітру коло якогось гірського мису. Чоловік, що стояв на горі, мовив до них:

16

«Чиї це чвалають

Ревіля коні[428],

скачуть по морю,

по хвилях високих?

Вітрилогривачі[429]

піною вкриті,

дерешів моря[430]

вітер не спинить».

Реґін

1 ... 26 27 28 ... 66
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Старша Едда. Епос», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Старша Едда. Епос"