Читати книгу - "Чому люди тупі? Психологія дурості"

інших. Але видатний психолог-когнітивіст Рене Заззо здійснив на цю тему експериментальне дослідження[75]. Заззо був блискучим науковцем, фахівцем з вивчення мислення й уявлення про себе і зробив у цій царині великий внесок. Він, не вагаючись, опублікував результати цього дослідження, ризикуючи протиставити себе університетському світові, до якого належав.

Йшлося про опитування сотні лікарів, психіатрів і психологів однієї великої паризької лікарні, а також близько двадцяти осіб з-поміж паризьких психіатрів. Він запропонував їм список зі 120 імен, включно з їхнім власним, і попросив закреслити тих, хто заслуговував на епітет «дурень». Заззо включив у список і своє ім’я. Але не згадує, скільки балів отримав…

У короткий список увійшли п’ять імен, які отримали 85 % голосів, але тільки одне з них «підтримали» всі. Це був великий начальник, хороший клініцист, з коефіцієнтом інтелекту щонайменше 120, але цілковито позбавлений почуття гумору. Він був дуже ерудованою людиною, але мав проблеми в контактах з людьми, йому бракувало емпатії та чуйності, через що він завдав людям болю й приниження, не усвідомлюючи цього. Він мав досконале логічне мислення, але поводився нетактовно через те, що не зважав на інших. Насправді він жив, закупорений у своєму нарцисичному футлярі.

Отже, відповідно до цієї анкети, дурень — це той, кому бракує емоційного інтелекту і хто обманюється щодо себе й не жаліє інших через свій егоцентризм. Цей опис близький до нарцисичного розладу особистості, прояви якого я простежую в робочих і любовних стосунках, а також у соціальних мережах.

Нарцисичний розлад особистості

Він характеризується, в загальних рисах, фантазіями й поведінкою величі, потребою в захопленні з боку інших і браком емпатії[76]. За результатами досліджень, вражає від 0,8 % до 6 % всього населення[77] і дедалі частіше траплятиметься поміж молодих поколінь, народжених після того, як інтернет став загальнодоступним[78],[79].

Одне ґрунтовне дослідження показало, що існує три головні типи нарцисичних розладів особистості[80].

Тип 1. Нарцисичний розлад злісний і з манією величі, маніпулятор, експлуататор, тиранічний брехун, ворожий, агресивний і без теплої емпатії. Його грандіозність не компенсаторна, адже він упевнений, що має всі права. Отже, головний розлад цього типу полягає в постійному переоцінюванні себе. Злісний нарцисизм близький до антисоціального розладу особистості, за винятком того, що він не імпульсивний, не авантюрний і не безвідповідальний. Він часто пристосований і відступає, коли йому протистоять. Тим небезпечніший цей тип для тих, кого він вибрав за жертву.

Тип 2. Нарцисичний розлад особистості нестабільний, вразливий, депресивний, тривожний, критично налаштований і заздрісний, має завищені цілі й буває перфекціоністом. Своє почуття меншовартості він ховає за проявами величі, коли відчуває загрозу.

Тип 3. Нарцисичний розлад особистості високофункціональний: вирізняється величчю, змагальністю, виставлянням на показ, спокусливий і харизматичний, перебуває у постійному пошуку влади. З позитивних рис: він завзятий, розумний, не має труднощів у стосунках і спрямований на самореалізацію. Такий нарцисизм мають деякі великі керівники, митці та науковці.

Також треба відрізняти ці три головні нарцисичні розлади від звичайного сучасного культурного нарцисизму, який бере початок в суспільстві споживання з 1960-х років і, спираючись на недавній розвиток технологій масової комунікації, привів до того, що ми вже три покоління живемо в культурі нарцисизму[81].

Нарцисична дурість на роботі

Саме в робочих стосунках, без сумніву, найбільше виявляється ця дурість — через діалог, розмовний вислів, жест чи погляд, який означає: «Через вас я дивлюся на себе».

Є своє задоволення в тому, щоб удавати дурня й отримати відповідні соціальні переваги, бо що може бути ліпше, ніж залишити інтелігентну поставу тому, хто вважає себе вищим за вас. Удавати дурня — це спосіб піднятися кар’єрними сходинками, застосовуючи стратегію низької позиції, яка полягає в роздуванні его можновладців, від яких ми залежимо. Головне — не загратися й не стати Королем дурнів. Як писав Бальзак у «Турському священникові»: «Добродію, ми стримуємося, доки стримуємо інших».

Пригадую, як на початку кар’єри один мій начальник сказав: «Я завжди хотів працювати з дурнями, але з вами, врешті-решт, помилився». Я з усмішкою прийняв цей начальницький комплімент дебютантові, який зумів зіграти дурня, щоб отримати роботу. Зрештою, з плином часу й вигинів кар’єри я без сумніву дійшов до того, що поповнюю часом ряди дурнів…

Крім таких моментів дурості, можна виділити два типи структурних дурнів.

Перша — це велике братство «славних дурнів». Такий дурень надутий і дметься й має хронічне розбухання его. Чимало їх трапляється на підприємствах, вони формують флору адміністративних установ і університетських клінік. Зазвичай вони нешкідливі, якщо вмієш підлеститись до них, щоб отримати потрібне. Вони страждають на звичайний нарцисичний розлад особистості, в легкій формі, спритність підлеглих легко компенсує їхні приховані ґанджі.

Друга категорія значно гірша. Це «мудь», який насолоджується послухом і стражданнями інших і робить кар’єру, щоб удовольнити своє бажання принижувати. Це злісний нарцисичний розлад особистості, який може проявлятися у складі темної тріади, що включає нарцисизм, макіавеллізм і психопатію[82]. Він може лютувати на підприємствах, як виявило одне метааналітичне дослідження[83].

Цьому типу була присвячена ціла книжка, що заслуговує на уважне читання, бо, попри гумористичний заголовок, вона цілком серйозна. Це твір американського психолога Роберта Саттона, опублікований 2007 року: «Правило “жодного мудя”». Фундаментальний принцип «без дурнів на борту» звучить так: перш ніж найняти когось на підприємство, в установу чи в університет, хоч яка блискуча в нього біографія, слід переконатися, що він не мудь.

Один зі способів дізнатися це, крім репутації претендента і прямих контактів з ним, — оцінити його з допомогою анкети, яку пропонують заповнити кандидату, сподіваючись, що він відповідатиме щиро. Уважно читаючи запитання анкети, кожен може усвідомити, що вона оцінює поведінку й думки, притаманні нарцисичному розладу особистості. Ось шість перших запитань анкети:

Кожне з тверджень, наведених нижче, позначте буквою «П», якщо воно правдиве, або «Н», якщо ні[84].

А. Що ви насправді думаєте про людей

1. Довкола вас самі некомпетентні ідіоти, й ви змушені доносити до них цю сумну правду так часто, як тільки можна.

2. Ви були дуже доброю людиною, перш ніж почали працювати з цим збіговиськом кретинів.

3. Ви не довіряєте тим, хто вас оточує, і вони не довіряють вам.

4. Ваші колеги — неминуче суперники.

5. Єдиний спосіб дістатися вершини, на вашу думку, — це зіштовхнути з дороги інших.

6. Ви таємно радієте стражданням інших.

Саме поміж таких набирають «корисних мудів», які упевнено розвалюють компанію. Саме до цієї категорії належать домагачі