Читати книгу - "Академія Буцеол. Стихійниця, Птаха"

Після пар я прийшла у найвіддаленіший куточок саду, там на мене уже чекає Лев. Хлопець тримає у руках квіти і коробку цукерок. Де він їх узяв Ліля уявлення не має. 

Ми з Левом обнялися, він дав мені квіти і цукерки, до нас телепортувалася Сніжана, забрала все це і перенесла у мою кімнату.  Я і мій хлопець  ідемо по саду, розмовляємо, я створила навколо нас легесенький вітерець, бо сьогодні погода безвітряна.

Лев привів мене у ту частину саду, де я ще не була, тут  побачила накритий стіл, хлопець допоміг мені присісти і зробив те ж саме навпроти мене. 

- Моя люба Ліля, я хочу, щоб цей вечір став для тебе незабутнім і ти згадувала про і він навіював тобі теплі спогади.

Я посміхнулася, і відповіла:

- Для мене це найкращий і найщасливіший вечір у моєму житті, бо поруч мій коханий.

Ми сиділи, їли, розмовляли, раптом до нас підбіг Максим. 

- Привіт, парочка. Чому це вітру ніде немає, а у вас є?

- Іди звідси і не псуй нам із Левчиком побачення.

Я розвела руки в сторони, а це означає, що готова застосувати одну із стихій. Максим це зрозумів, сказав слово зрозумів і швидко побіг.

- Кохана, ти небезпечна, якщо тебе розділити. 

- Хах, май це на увазі, не забувай, що ти володієш однією стихією, а я усіма. 

- Я не буду ніколи тебе злити.

Далі ми прогулялися ще по саду, потім Лев провів мене до гуртожитку, ми сказали, що будемо сумувати я за ним, а він за мною. Я пішла до своєї кімнати, на моєму обличчі щаслива посмішка.

Увечері я поділилася враженням про побачення із Міланою, зі мною зав'язалися Сніжана, Уляна і Влад, з ними я теж поділилася емоціями та враженнями. Після цього я лягла спати, мені снилися тільки хороші сни.