Читати книгу - "Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко"

масад і Даж + бог, то побачимо, що другі компоненти в них несуть однакове значення — бог, божество. Перші ж компоненти виявляють фонетичну подібність, особливо якщо зважити, шо іномовнє д грецька часто передає через т. Звук г на слов'янському грунті має властивість переходити в ж (ріг — ріжок, стіг — стіжок, батіг — батіжок). Але ні значення Даж, ні значення Таг ми достеменно не знаємо. Можемо лише здогадуватися, що він має значити щось таке, як компонент Ахура в імені Ахурамазда, оскільки вже ці божества функціонально подібні.

І тут заслуговує на увагу те, що етруська міфологія знає персонаж Таг, який володів мудрістю провидця й мистецтвом ворожіння, що вла<76>стиве Посейдонові та Варуні. Таг передбачив етрускам майбутнє, навчив їх усього, що вмів сам. А ще цікавіше те, що у Фессалії, колись заселеній пеласгами, словом таг означався правитель (МНМ, ІІ 485). Тобто і Таг мав, власне, ті ж функції, шо й індійський Варуна: він уособлював мудрість і був воїнським божеством.

Як вважають дослідники, греки не знали божества з подібним іменем. Але в егейсько-анатолійському регіоні та в Передній Азії, де теж свого часу побували причорноморські скіфи й кімерійці, існували фонетично схожі імена. Ще в ІІІ тис. до н.е. тут поклонялися богові підземного царства Дагону. Йому поклонялися й філістимляни — видимо, пелазькі переселенці. А схожість імен Таг і Дагон, схожість їхніх функцій дали підстави припустити ідентичність обох (Этруски, 216).

Отже, в деяких важливих аспектах виявляється подібність функцій Варуни, Посейдона й Ахурамазди, що теж володіли магічними заннями, були всевідаючими й мудрими, знали колишні й майбутні таємниці світу і пов'язувалися з потойбічним світом. А коли так, то такі ж функції мусили мати скіфський Тагимасад і слов'янський Дажбог. Це тим певніше, що божества пов'язувалися з владою і воїнським станом, уособлювали племінних ватажків.

Такі міркування підтверджують і слов'янські факти. У південних слов'ян зафіксовано божество Дабог, яке не без підстав зіставляють із божеством західних слов'ян Дачбогом і з шанованою сербами горою Даjбог. Схожість імен усіх цих божеств зі східнослов'янським божеством очевидна. Проте найважливіше те, що в уявленнях південних слов'ян Дабог утілював якраз образ земного царя (МНМ, І 343).

Не можна обминути й кельтських фактів. Одним із богів так званих «племен богині Дану» був Дагда. Це божество ввібрало в себе найтиповіші уявлення кельтів про всемогутнє божество потойбічного світу. Ірландський Дагда раніше був морським божеством, як Варуна й Посейдон, а згодом став смертним, сповненим виняткової мудрості, через що й почав іменуватися Пуйл — «Мудрість»(МНМ, І 346). І кельтське Дагда на словянському грунті цілком могло мати форму Дажд.

Коли вже зайшлося про мудрість, то варто сказати про неї кілька слів. Категорія ця надзвичайно популярна у слов'ян, як і в стародавніх індійців. Про те свідчать епітети київського князя Ярослава і його галицького тезка — Осмомисл (імена Октамасад і Осмомисл, схоже, тотожні і семантично, і етимологічно), означення полян. І Софійський собор, зведений за Ярослава Мудрого, має прямий стосунок до цього, бо назва його походить від грецького софія — «мудрість». Та й ім'я київського князя Діра, який похований неподалік від місця, де пізніше звелася Софія, значить, очевидно, Мудрий: санскритсь<77>ке дгір яраз і означає розумний, мудрий. Показово, що епітет Дгір мав легендарний мудрець і наставник самих богів Брихаспаті. Він — утілення вищого знання, вищої мудрості. Разом із мудрецем Шукрою він вважається основоположником науки про управління державою. А управляти державою — прямий обов'язок царів. Тож невіддільною їхньою рисою мала бути мудрість, надто державна.

Принагідно зазначимо, що зятем мудреця Шукри, за переказами, був Яду, родоначальник ядавів, які в давньоруських літописах виступають під назвою ятвяги.

І взагалі, мудрість посідала виняткове місце в якісній характеристиці богів, царів та героїв, особливо в уявленнях стародавніх індійців. Вони знають три категорії мудреців — божественні мудреці, мудреці-брахмани і мудреці-кшатрії, тобто мудреці-правителі, які виступають під спільним означенням ріші. Показово й те, що Брихаспаті вважався однією з іпостасей Варуни.

Залучення до розмови кельтських фактів тим правомірніше, що і індійці, і кельти, і слов'яни знають богиню Дану (у слов'ян Дана). Слов'янська Дана пов'язана з водою. А індійська Дану теж пов'язується з водною стихією. Вона асурка, як і Варуна, перш ніж досяг божественного статусу. Вона родоначальниця асурів (отже, й Варуни), які доводилися богам старшими братами. І саме в асурів верховним жерцем був Шукра. Дану — донька ведійського божества Дакші й мати асура Врітри, битва якого з Індрою складає космогонічну основу «Рігведи». Саме внаслідок цієї битви Індра вивільнив води, що їх доти стримував Врітра. Дехто з дослідників вважає, що чимало індійських міфів було створено на берегах Дніпра, насамперед міф про битву Індри з Врітрою, якого пов'язують із Дніпровими порогами. Врітра означає Загата, Перешкода. Тож міф про перемогу царя богів над сином асурки Дану, яка уособлює косний, хаотичний, невпорядкований світ, може мати просте пояснення. То міг бути напочатку місцевий міф, що пояснював походження Дніпрових порогів, колись надзвичайно відомих. З часом міф міг прибрати ширшого міфологічного змісту — дарування води посушливому краєві, позбуття від льодоставу, воскресіння природи тощо. Цілком імовірно, що такий міф виник на Дніпрі і біля його порогів. Недарма в Північному Причорномор'ї стільки річок перегукується назвами з індійською і кельтською Дану, слов'янською Даною: Дон, Донець, Дністер, Дунай, Дніпро. Не випадково в доскіфських курганах півдня України археологи знаходять відповідність світоглядним уявленням «Рігведи», а на срібній вазі з Чортомлика бачимо сцени індійського царського обряду ашвамедги, жертвоприносин коня, детально описаного в давньоіндійських міфах і джерелах.

Як свідчать індiйськi матеріали, <78> Варуна свого часу, особливо коли вважався царем асурів, був функціонально близьким Врітрі. Не випадково на початку Нового року Варуна стає супротивником Індри, протистоїть йому, тобто знову стає асуром — втіленням застиглої субстанції, ототожнюючи й замінюючи собою Врітру. Істотно, що боротьба Варуни й Індри, тобто асурів і девів-богів, розглядається як запорука рівноваги між силами хаосу й космосу. Без цього неможлива світова гармонія.

Виходячи з усіх цих фактів, логічно вважати, що матір'ю божества воїнів і державної влади Дажбога є Дана.

Тут варто згадати балтійського Вельняса, який, вважають учені, дав назву Вільнюсу. У балтійській міфологіі Велняс також пов'язується з