Читати книгу - "Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко"

Що ж значить компонент Таг в імені скіфського і Даж в імені слов'янського богів?

Деякі вчені трактують Дажбог як Поганий Бог, маючи на увазі, що він асоціюється з мокрою, дощовою погодою — поганою погодою. Інші пояснюють його як Давець-бог, тобто бог, який приносить добробут, заможність. Ще інші вбачають риси Дажбога в хетто-хурритському богові Тешуба. Вів вважався богом бурі й грому, водної стихії і війни. Це може мати під собою грунт. В.Щербаков вважає, що глава і вчитель ІІІамбали Джапо — це Дажбо чи Дажбог ванів із Ванського царства, які колись пішли на схід сонця (Щербаков, 134). О.Потебня схильний був до того, що в імені Дажбог перший компонент походить від слова даг, яке могло значити день, світло, вогонь. Санскритський корінь дах саме і значить горіти, палати (СРС, 263). За таке тлумачення ратують індійські факти.

У «Рігведі» Варуна готує широку стежку для Сонця, причому Сонце — око цього божества. Варуна освітлює небо й землю, укріплює сонце, піднімає його на небо, вимірює землю сонцем. Памірське Ремузд якраз і значить Сонце. Воно похідне від слова Ахурамазда. Мазда — «мудрий», «божество». Ре дивовижно нагадує єгипетського бога сонця Ра.

Проте якщо виходити з того, що скіфське ім'я Тагимасад має написання і Тамимасад, можливе й інше тлумачення. Оскільки і Варуна, і Посейдон, і Дагда пов'язуються з первісними водами, хаосом, а хаос, як правило, асоціюється з темрявою, пітьмою, мороком, то не буде дивним, коли Тагимасад значитиме Темнобог, Чорнобог. Його знає слов'янська міфологія разом із Білобогом. Не виключено, що компонент Там містить у собі значення темний (санскритське тама, тамас — «морок», «пітьма»). <79> Таке тлумачення цілком відповідає поняттю хаосу як темної, косної субстанції, над якою колись владарювали індійський Варуна, грецький Посейдон, скіфський Тагимасад, слов'янський Дажбог.

Проте навіть при такому тлумаченні нічого не змінюється. Воно грає на руку Варуні, Посейдонові, бо ще в «Рігведі» Варуна протиставляється Мітрі як темний — світлому, Місяць — Сонцю, ніч — дню. І якщо Мітра — бог Сонця і Мирного договору — втілює добрі, світлі властивості влади, то Варуна — грізні й похмурі, караючі аспекти її.

Можливе ще одне пояснення імені Дажбог, якщо виходити зі значення імені Варуни. Як відомо, Варуна — божество космічних і земних вод. Саме ж ім'я Варуна містить у собі компонент вар, який у санскриті означає «вода». Варуна — володар небесних вод, дощів, які уособлюють чоловічу силу і без яких не може запліднитися земля. Іншими словами, Варуна — це і небесний бик, який запліднює корову — землю. Ось чому вар, окрім значення «вода», має у санскриті ще й значення «жених», «коханець», «чоловік» (СРС, 577). Так само санскритське варша значить «дощ», «злива», а вріша — «самець», «бик» (Там же, 568, 618). Характерно, що на означення Дніпра фіксуються такі давні назви як Вар, Варом, Варух (СГУ, 173). До речі, найдавніші уявлення про Посейдона також пов'язані з родючістю землі, через що ім'я Посейдон дехто тлумачить як «Чоловік Землі». З іншого боку, Посейдон пов'язаний із індоєвропейським зооморфним демоном родючості, що виступає в подобі бика. Саме Посейдон послав на Кріт з моря прекрасного бика — свою іпостась. Він разом із Пасифаєю, донькою Геліоса—Сонця і дружиною крітського царя Міноса, спородив Мінотавра — чудовисько з головою бика, що його Мінос помістив у свій знаменитий лабіринт. І Атлантиду, де Посейдон був верховним божеством, покарав за безчестя Зевс — сам уособлення бика. Він відтіснив з Олімпу Посейдона, за що той не раз дорікав громовержцеві, називаючи того узурпатором.

Виходячи з цих фактів, можна ім'я Дажбог пов'язувати зі словом дощ, тим більше що існує ще одна форма цього імені — Даждьбог. Таке тлумачення цілком відповідає функціям Варуни й Посейдона, тобто Дажбог означає «Дощ-бог», «Дощовий Бог», «Бог вологи». Це цілком відповідає первісним уявленням, згідно з якими вода є всім — і життям, і багатством, і силою, і владою. Недарма вода відіграє таку важливу роль при посвяченні царя на трон.

Отже, русичі — «Дажбожі внуки», бо Дажбог — божество воїнського стану, покровитель і захисник його. Дажбог — уособлення князівської влади і самого князя. Таке розуміння сходить до сивої індоєвропейської давнини і <80> має паралелі в багатьох міфологіях. Слов'янський Дажбог — це скіфський Тагимасад, етруський Таг, індійський Варуна, іранський Ахурамазда і грецький Посейдон. <81>

Давньогрецький міф розповідає, що в Сідоні, столиці Фінікії, правив Агенор, син бога морів Посейдона й Зевсової онуки Лівії, яка дала ім'я однойменній країні. Агенор мав кількох синів — Фенікса, Киліка та Кадма і єдину доньку — красуню Європу.

Якось Європа з подругами збирала в лузі червоні троянди й побачила довгорогого бика, що мирно пасся неподалік. Бик раптом опустився на передні ноги, мовби запрошуючи сісти на нього, і Європа вмостилася на його широкій спині. Тієї ж миті бик підхопився на ноги й побіг до моря, скочив у воду й поплив з дівчиною на спині. А тоді мовив людським голосом:

— Не бійся, царівно, я — всемогутній Зевс. Незабаром нас прийме гостинний Кріт — острів, що колись був мені за колиску. Він і тобі стане рідною землею, бо там ми поберемося й там народяться наші діти.

Невдовзі вони справді ступили на крітську землю. Тут бик обернувся прекрасним і могутнім Зевсом. А батько тим часом послав на пошуки єдиної доньки синів, заборонивши їм повертатися додому, доки не знайдуть сестри. Довго блукали вони світами, але марні були їхні пошуки. І сини, боячись повертатися додому, помалу осіли в чужих краях, що відтоді стали називатися за їхніми іменами: Фінікія — за Феніксом, Килікія — за Киліком, Кадмея — за Кадмом.

Все так