Читати книгу - "Олександр. Її монстр, Влада Калина"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Ваш Семенович мені точно не допоможе. Я взагалі не розумію, що я тут роблю. Мені потрібно додому. Я в той покер не грала, тож нікому нічого не заборгувала. Самі розбирайтеся з моїм братом. А я хочу додому! Я хочу додому! Додому! Якщо не відпустите, чи хоч пальцем мене торкнетеся, я вб'ю себе! Вб'ю! - Анжеліка вже почала майже істерити. Це вперше з нею таке. Може від страху того, що цей шістдесятилітній дядько не дай Боже захоче зробити з нею щось… щось те, що робив зі своїми попередніми дружинами. Та краще смерть!
- Тихо. Тихо. Такого галасу тут наробила. Навіжена, якась чесне слово… Тут тільки твого трупу бракувало. Вбивати себе надумала… Хочеш так додому то… - вказав на двері. - Йди!
- Що справді можна додому?! - знову запитала Анжеліка, бо не повірила своїм вухам. Невже її істерика подіяла?!
- Йди, тільки не істери на весь дім. Я цього не люблю. Ці жіночі крики не для моїх вух.
Анжеліка не знала чи радіти чи тікати. Цей Бєлов був ну дуже дивним але не таким вже й монстром, як вона думала.
Хай сам розбирається зі своїми робітниками, водієм, тілоохоронцем, а їй час тікати. Такий шанс випав! Здається, що все ж таки є Господь на Світі.
Коли дивна дівка зникла за дверима, Бєлов пройшов ще далі в пошуках хоч когось і людей.
- Семенович! Іванівна!!! - важко вдихнув. - Я ніби в божевільню потрапив. - Обернувся, щоб подивитися чи не повернулася боронь Боже, назад, ця ненормальна дівка.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Олександр. Її монстр, Влада Калина», після закриття браузера.