Читати книгу - " Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En"

Через місяць. Марія довго відходила від втрати матері.

Декілька перших днів були жахливими. Серце щеміло, і навіть те що Ілона і Влад намагалися відволікти її не допомагало, а лишень дратувало. 

Але за місяць сталось те, чого не очікував ніхто. Місцевий склад з зерном згорів в ніч, і на ранок в замку скликали негайну раду, на якій мали бути усі члени сім'ї,  а також бояри і слуги.

Першим почав говорити радник.

—Ситуація безвихідна, князю, їжі немає, люди злі,  в місті вже почалися обурення, а мало того, розбій з убивствами, з'являються на кожній вулиці, люди в паніці. Що нам робити?

—У людей і раніше не було їжі і роботи... -сказав собі під ніс Влад, а після почистив голос і почав говорити до всіх. —Пиши мій указ.

—Як накажете, - відповів писар і взяв у руки перо, чекаючи слів князя.

 — З сьогоднішнього дня, в країні люди не можуть бродяжити, поводитися розпусно, кожного, хто не працюватиме на роботі, буде по одному відрубано голови. А ті хто посміє зайнятися розбоєм, буде четвертований.

Бояри переглянулися і лише посміхнулися, так само зробив і народ почувши про наказ, від людей князя, але, яким же було їх здивування, коли наступного дня в країні почалися публічні страти. І тільки тоді люди зрозуміли, що їхній правитель не жартує.

                                                                                * * *

Трансільванія

Матьяш зайшов до зали переговорів, де вже сидів князь Іштван.

— Друг мій, Матьяш, сідай. -указав на місце поруч з собою.

Чоловік сів і вони почали розмову.

 — Іштван, щось відомо вже? Вийшло?

 —Ще не надходило звісток про її смерть ... Але думаю вже скоро, в їжі та воді яку їй, додають свинець, вже скоро ми дізнаємося хороші новини. - злегка всміхнувся той, провівши рукою по густій бороді.

—Чому ми не можемо відразу вбити Влада, навіщо нам чекати, краще відразу його позбутися і  знову взяти владу в свої руки.

—Який ти дурний, зараз він залишиться один у своїй країні і тоді нам вдасться захопити Валахію, люди вже відверто кажучи, проклинають його, як найбільшу нечасть світу, прости нас Господи. Моя дочка стане твоєю дружиною і ви будеде правити там разом, але треба почекати, гарних звісток.

— Скільки вже можна чекати, доки він наплодиться зачекаємо? - роздратовано проказав він.

— У його дружини мати померла, як мені відомо, вони не бачаться цілими днями, а діти народжені без шлюбу, не законні і правити не зможуть, прав на трон у них теж немає, тому дітей від коханки він не заведе.

Валахія. Після зборів Марія вже хотіла виходити, як до неї підійшов Велі.

—Щось відомо? Знайшов їх лігво?

—Ні, але один з бояр бажає бачити вас, його сім'я вже роками живе тут і бажано зробити це зараз, поки він не хоче мовчати.

Марія зайшла в кімнату поруч, у неї закружилась голова і стан з кожною хвилиною погіршувався.

 —Чого тобі треба?-  вона повернула голову і побачила чоловіка, повернутого спиною до неї.

 —Княгине, а я то думав ти вже не пройдеш ... - Він повернувся до неї.

Її очі наче пливли, і стояти на ногах ставало дедалі важче, вона обперлась об стіну.

—Хто ти такий? - Марія могла лишень невиразно бачити риси обриси його обличчя.

 —Я ... Тобі краще не знати хто я, я тільки хочу щоб ти сама покинула цей палац, інакше ...

 — Інакше що? - вона перебила його.

—Мені доведеться вбити тебе.

Марія засміялася різким істеричним сміхом.

—Ти від мого батька, султана Мехмеда? Так ось, скажи йому, що я дружина Влада Басараба III, я бачила те, що  навіть сам султан не бачив, лишень за ці чотири місяці проведені тут, я знаю про всі його слабкості і коли прийде час ... Я знищу його, так що нехай тільки спробує кинути мені виклик, хоча, я виграю тільки в чесному бою, а він вміє грати тільки по своїм вигаданим правилам і як підступна змія сіє страх в серцях інших!  - випалила княгиня, а після притихла.

— Що ж, твоя справа… - чоловік хотів піти, залишивши її одну в кімнаті, але на останок додав: 

—Не будьте такою дурною, поверніться додому, визнайте свою провину і просіть прощення і можливо, ще матимете порятунок, я знав вашу покійну матір, і тому не хочу особисто забирати ваше життя, вона була розумною, але виявилась зрадницею...

—Що? - перервала запитанням його річ жінка, —Скажи мені правду, через що він забрав її життя?

—Вона була в змові з ворогами султана, в її покоях знайшли лист, де вона хотіла зрадивши всіх, посадити на престол свого старшого сина.

—Аслана?

—Ви самі все знаєте, султана, -різко відповів той і пішов, все ж залишивши її на одинці.

Мішок камнів впав з плеч Марії, не вона була винна в смерті матері. ЇЇ точно підставили, а от хто? Це питання залишилось відкритим.