Читати книгу - "Тиха радість, Галина Левтер"

— Наташко!  Я тебе не розумію. Тут ти кажеш з ним нічого не мати спільного, а ось через дві хвилини зісватуєш мене з ним! Хіба не ти мені казала, що з такими як він потрібно бути обережною?

— Тю ти, Лінко! Він закохався в тебе! От побачиш! Скільки дівчат біля нього крутилося, за жодну він так не заступався.  Чи це не свідчить про його почуття?

— Це лише слова!  Гра на публіку! Вдома йому вкажуть, з якої він сім'ї, хто його батько-мати і все повернеться на свої круги. Компанія буде підлизуватися, бо батьки дадуть добрячого пенделя після зборів, з мене всі соки вип'ють вчителі, розібравши по кісточках чи справді я свята та божа чи може повія малолітня, а Александр Бернштейн  за батьківського напучення роздивиться, що тільки Аріна Давидова йому і рівня. Всі розіб'ються по принципу гроші до грошей, воші до вошей!

— Ліно! Ви двоє в полоні гордості і упередження. 

— Ти на чиїй стороні, Наташко? 

— На твоїй,  Лінко. Але ж сама поміркуй,  хіба не для того існують багаті хлопці, щоб  одружуватися з хорошими бідними дівчатами? От  принц і Попелюшка, Елізабет Беннет і містер Дарсі…

— Так, тільки й виглядають всілякі містери Бінглі й Дарсі на  бідолашок Шимонових і Дарченко.

— Ліно! Давай з іншої сторони підійду. Може Бог хоче використати тебе, щоб Берні став кращим? Ти підеш проти Бога?

— Не маніпулюй моєю вірою ради багатого однокласника.

— Лінко…  Ти  спочатку і зі мною боялася потоваришувати. Але  бачиш, як добре тепер. Ми з тобою як сестри! І мені дружити з тобою страшенно подобається! Дай йому шанс! Не кажу зустрічатися. Можна  приятелювати!  У нас з Віталіком все так і почалося. 

—  Чому ти так заступаєшся за нього?

— Бо я побачила, як він заступається за тебе. І як він дивився на тебе сьогодні. Повір, ти йому не байдужа. Чому ти не дозволяєш йому хоч спробувати дружити з тобою? Спробувати стати кращим! Не вирішуй за вас двох! Не рубай з плеча!

—  Я боюсь, що нас зарубають його батьки!  Яка там дружба може бути при такому розкладі шахів на шахівниці? І про яку любов можна говорити? Гормони грають, пригод на хлопчачу голову закликають! Ми лишень сьогодні познайомилися, а ти про кохання говориш! От вся правда про Ала і Святошу!

— Чесно, може нас перестрахали Бернштейнами, а вони нормальний мужик з бабкою? Алюнчик не такий вже і негідник, правда ?— намагалася якось знизити накал емоцій Ната.

— Правда ! — усміхнулась Ліна.  Розмова її емоційно виснажила.

— Ну їх, тих Бернів! Я тобі нормального хлопця надивлюся. Може кого Вітасик нарадить! Тобі шістнадцять скоро! Пора прицінюватися! В тебе в церкві хто там є? Я  хочу поїхати подивитися! Ради такого мамка вдома не втримає!

— Ох, це Віталіку треба тебе тримати!

—Ги-ги-ги!

Дівчата розвеселилися, вм'яли ще по дві булки зі смачним компотом, обговорили вдесяте остіновських містера Дарсі та Елізабет Беннетт. Наташа неспроста до літератури повертала розмову. Ліна розуміла, до чого хилить подруга. Вона ж чітко розділила літературу й життя. Знала, що це не змішується!