Читати книгу - "Гра в кохання , Міра Лей"

- Не вгадав - через декілька секунд все ж, відповідаю - Це для останньої пари, яку я назвала.

- Для пари? - здивовано перепитує хлопець, поглядаючи на мене, і я чудово розумію його здивування. 

- Так Марк мій колишній хлопець.. а Яна.... -  роблю глибокий вдих і таки пробовжую - А Яна подруга, як ти розумієш теж колишня - опускаю голову вниз та старанно розглядаю свої ногті, роблю все, лиш би не дивитися на хлопця. Насправді, мені дуже соромно про це розповідати, не хочеться щоб він вважав мене лузером. Левицький декілька секунд мовчав та уважно дивився на мене, а тоді все ж сказав:

 - Навіть так? слухай це.. 

- Не треба - швидко перебиваю не даючи змоги завершити, оскільки підозрюю, що він хоче сказати - Все впорядку, я просто хочу показати, що у мене теж в особистому житті все добре. Крім того, сьогоднішній вечір буде непоганою репетицією перед зустріччю з твоїми друзями. 
 

Стараюся перевести тему і навіть посміхнутися, оскільки просто ненавиджу коли мене жаліють. Такі погляди я на собі ловила перші місяці, коли всі дізнався що мій хлопець зустрічається з подругою. Кожен підходив, щось говорив, підтримував, а я цього терпіти не могла. Це було так принизливо...

До клубу ми приїхали на початку десятої, вийшовши з машини я помітно почала нервувати, що не залишилося без уваги хлопця.

- Ти чого? - здивовано запитує Макс, на відміну від мене, він виглядав доволі спокійно.

- Та щось нервую трохи! - швидко відповідаю. 

- Взагалі то, це я знайомлюся з твоїми друзями, а не навпаки! - з насмішкою каже хлопець.

- Знаю. Ти тільки, будь ласка до інших дівчат не приставай. Пам'ятай, що для всіх ти мій хлопець - на кінець озвучила те, що мене хвилювало. 

- Не хвилюйся, все буде добре. - заспокоює мене хлопець, закочуючи очі.

Потім Левицький дістав з заднього сидіння, букет квітів з білих троянд, білої та рожевої еустоми та фіолетові фрезії. Чесно признаюсь, я навіть по доброму позаздрила подрузі, мені ніхто і ніколи не дарував таких гарних квітів. Для себе відмітила, що букет не з дешевих, та й взагалі він не зобов'язаний був його купляти, подруга ж то моя. Можна сказати він мене приємно здивував, тому подумки ставлю, ще один плюсик Максу. 

Коли ми зайшли в середину, гучна музика вдарила у вуха, знадобився час щоб привикнути до неї. Ми піднялися на другий поверх і я відразу, помітила подругу. Вона була дуже гарна, плаття яке ми обрали дуже їй пасувало, ніжний вечірній макіяж та красиво вкладені локони круто доповнювали її образ. Іра також мене помітила і швидко направилася в нашу сторону. 

- Привіт моя старенька, вітаю з днем народження! - весело промовляю і водночас обнімаю подругу, і тільки тоді віддаю подарунок. А також помічаю не прихований інтерес дівчини до мого спутника - Знайомся, це Максим. Макс, це моя подруга Іра - представляю їх один одному. 

- Приємно познайомитися. Зі святом! - каже хлопець та простягує букет разом з не великою коробочкою, моїй подрузі. 

- Мені теж, дуже приємно познайомитися. Дякую за привітання. - відповіла дівчина приймаючи квіти і подарунок - Ідемо до наших - додала вона, вказуючи в сторону столиків.

- Тобі не обов'язково було тратитися - шепочу на вухо хлопцеві, ідучи слідом за подругою. 

- Я не міг прийти, на день народження без подарунка - знизує плечима хлопець на що я лише прсміхаюся.

Ми підійшли до столика, де уже сиділи всі наші і ще декілька одногрупників Іри. На щастя Яни та Марка ще не було. І в моїй голові зародився вогник надії, що можливо вони вже й не прийдуть.

Я з усіма привіталася, представила Макса та сіла біля Софії. Макс звичайно присів біля мене, він почував себе досить впевнено, швидко знайшов спільну мову з хлопцями. Виявляється вони з Дімою ходять в один зал. Тому тем для розмови в них знайшлося доволі багато.

- Подруго, ти де нарила такого красеня? - шепоче мені на вухо Софія, киваючи в сторону Макса.

- Де нарила, там вже нема - відповідаю прсміхаючись.

- Ти дивись, а то ще вкрадуть? - додала подруга вказуючи в сторону дівчат які сиділи за сусіднім столиком. Повертаюся в цю сторону і помічаю що, всі погляди прикуті до Левицького.

Проте не встигаю нічого відповісти, оскільки помічаю прихід нових гостей, від вигляду яких у мене різько впав настрій. Не можу зрозуміти, чому я так реагую на цих двох, адже пройшло уже більше року, а мені ще досі важко знаходитися з ними в одному приміщенні. 

Закохана пара, привітала іменинницю і як на зло сіли навпроти нас. Думаю, по моєму виразу обличчя, для Макса було зрозуміло, хто ці двоє. Яна ретельно оглянула мене, а потім зупинила свій зацікавлений погляд на Левицькому.

- Іра, може ти представиш нам, свого гостя? - видала дівчина, дивлячись просто на хлопця. 

- Максим, хлопець Насті! - сам представився Левицький, розуміючи, що мова йде про нього. А потім демонстративно закинув руку і обійняв мене за плече. Такої заяви пара явно не очікувала, про це свідчили їх великі очі та дуже здивовані обличчя. 

- Не знав, що в тебе є хлопець! - збентежено каже Марк, дивлячись на мене. 

- Тепер будеш знати - власно відповідає Макс, не даючи можливість мені навіть відкрити рота. Хлопець від такої відповіді скривився, проте не став нічого відповідати.

- Вони завжди так поводяться? - шепоче мені на вухо Макс, вказуючи на закоханних навпроти, які якраз в цей момент безцеремонно цілувалися.

- Так. І повір це ще не межа! - коротко відповідаю. Хлопець лише округлив очі, та нічого не відповів. 

Ми ще трохи посиділи, випиваючи за іменинницю, а тоді пішли танцювати. Мушу сказати, що Макс і справді не звертав уваги на жодну з дівчат, що терлися біля нього, більше того, він ні на крок не відходив від мене, весь час тримаючи мене за руку. В цей момент мені важко було описати свої почуття. Здається я була справді за довгий час щаслива, ми відірвалися на повну, і я навіть забула про існування Яни та Марка. А їх кислі фізіономії, лише прибавляли мені хороший настрій. І я все ж таки, для себе вирішила, що не така це була й погана ідея.