Читати книгу - " Первісний інстинкт. Другий епізод: Мисливець., FrostFox"

– Як же так, забув уже, як переміг мене у фіналі останнього турніру? – на його обличчі застигла маска дружньої посмішки.

– Ти про турнір усіх висхідних зірок? – зберігав я ідеальний контроль над мімікою і голосом.

– Так, то ти згадав? – хлопець уже було зрадів, як почув зовсім не те, на що розраховував.

– Вибач, але я не брав у ньому участі, – похитав я головою, дивлячись йому просто в очі, – тоді в мене було багато роботи в крамниці, тож навіть не зміг відлучитися на відвідування турніру як глядач, довелося дивитися потім у записі.

Я одночасно говорив правду, відводив підозри напівправдою, нещадно брехав і сигналізував усім присутнім за столом про те, що справа нечиста. Сподіваюся, у них вистачить розуму не називати мене на ім’я, достатньо того, що він побачив моє обличчя. Можливо, без чар приховування статусу на одязі, варто було б почати нервувати, але зараз усі козирі в мене на руках. Я навіть не полінувався трохи спотворити голос, через що Веро́ніка нашорошила вуха, добре, що дві інші дівчини залишилися абсолютно спокійними.

– Отже, я помилився? – не змінюючись в обличчі, відповів Нахт, у нього ж ідентифікатор відкритий. – У такому разі радий знайомству, на турнірі я виступав під псевдонімом «Лісничий». Рідко побачиш гравця на таких зустрічах, зазвичай майстри беруть тільки підмайстрів. Мені самому довелося тижнями наймитувати на старого чародія, перш ніж він погодився представити мене Колу майстрів. Ти теж тут як учень?

– Фрост, приємно познайомитися. Я тут як супутник цієї прекрасної особи, – продовжуючи грати роль, я вказав на Тару, сподіваючись на її підтримку.

– На місцевих потягнуло? Розумію-розумію, – усміхнена маска на його обличчі практично тріснула, коли він детально вивчив усіх трьох дівчат, чим ледь не змусив мене його натовкти.

«Він спеціально чи від природи такий?»

Поки Нахт відволікся, я зміг озирнутися і виокремити вирази облич дівчат за столом: Веро́ніка, після секунди слабкості, прикривши очі, насолоджується шипучим напоєм та ігнорує хлопця, Ладія підперла підборіддя та з посмішкою спостерігає за розвитком подій, ще кілька секунд і попросить офіціантку принести попкорн, Тара ж… посміхнулася найдобродушнішою з можливих посмішок і привітала Нахта.

– Рада знайомству, до мене доходили чутки, що Говард обзавівся перспективним учнем, хотіла б за першої ж нагоди оцінити, чи так це, – не знаю як, але дівчина словами хвалила його, а інтонацією пригнічувала.

– Годі вам, мені складно буде чимось вразити кращого майстра з обладунків Лазурівки, – вочевидь хлопця дошкулило і він прокашлявся, беручи себе в руки. – Сподіваюся, ви зробите мені честь, дозволивши скласти вам компанію на цей вечір? Наскільки можу судити, одне місце з початку вечері пустує…

Усіма фібрами душі я постарався передати в голови дівчат власні емоції, водночас не здригнувшись і м’язом. Не можна самому відмовляти, інакше Нахт не заспокоїться, мій авторитет для нього не має ніякої ваги.

– Прошу вибачення, але це місце ми приберегли для моєї подруги, – несподівано Ладія вивела в повітрі якийсь символ, що матеріалізувався у вигляді сріблястого прямокутника, після чого яскраво спалахнув і зник, залишаючи за собою лазурну лисицю Урану. Зараз вона виглядає не такою великою і цілком може зійти за звичайну лисицю, тож ідеально вміщується на сидінні стільця.

Я доклав максимум зусиль, щоб не засміятися, з правого ока навіть потекла сльоза, яку вдалося швидко й, головне, непомітно змахнути. Нахт навпроти майже втратив самовладання, і скорчив злісну гримасу, вочевидь роздумуючи, наскільки гарний комір вийде із шубки лисиці.

– Чи не думаєте ви, що тварина за столом – не найкращим чином виставляє вас в очах шановного Кола майстрів? – я відчував, як він стримує себе з останніх сил.

– Я – приборкувачка, а Урана – десятикратний переможець міської виставки лазурних лисиць, яку влаштовує мерія, тож присутність офіційного символу міста робить цей захід тільки краще. Сподіваюся, цих доводів достатньо чи мені навести ще декілька? – спокій, немов сніг у березні, почав танути, ще трохи – і дроу втратить терпіння.

– Тоді…

Нахт не встиг договорити, як на його плече опустилася рука сухого старого, якому було ніяк не менше вісімдесяти. Борода практично до колін, а сиве волосся ненабагато коротше – мало не Гендальф, якби не якась варіація ельфійського парадного костюма, з якої прибрали більшість шарів тканини, залишивши тільки два основні. Пощастило, що крислатий капелюх не забув одягнути.

– Хлопчику, залиш дам у спокої. Не бачиш, вони не шукають твоєї компанії, – повільно пробасив старий Говард, але я відчув незрівнянно більшу міць, що стоїть за кволим тілом. – Прошу вибачення за свого учня, як і більшість блукачів, він нетерплячий і самовпевнений, тому не сприймайте його грубість близько до серця.

Чародій кивнув у ввічливій формі, після чого силоміць потягнув Нахта назад до свого столу, не залишаючи навіть секунди, щоб вставити слово проти. Проте я побачив, як недобро загорілися очі «приниженого» хлопця. Коли за столом знову стало тихо, я склав руки замком і видихнув, позбуваючись напруги, що накопичилася протягом недовгого діалогу. Вміють же деякі зіпсувати вечір.

– І що це було, Фрост? – поспішала дізнатися Тара.

– Незадоволений клієнт, може обговоримо це пізніше? Не хочу остаточно зіпсувати цей вечір. Ми ж планували поговорити в більш приємному оточенні?

– Годиною більше, годиною менше – мені байдуже, – відповіла Веро́ніка, і решта охоче з нею погодилися.

Прибула Урана, відчужена від проблем розумних, терпляче чекала на їжу, а ми оцінювали місцеві алкогольні напої, доки я не отримав другий ранг сп’яніння. Тарі й Ладії аналогічної кількості ледь вистачило, щоб зарум’яніти. Веро́ніка ж явно повеселішала, почавши посміхатися і розгойдувати ногами з боку в бік. Ось вам і наочна різниця у швидкості метаболізму.

Коли почали подавати їжу, я одразу відчув приємний запах, який огортає гостей, пробуджуючи апетит. Після зникнення офіціантки, ми змогли оцінити супи. У Веро́ніки й Ладії був якийсь овочевий крем-суп у зелених і червоних тонах, які в загальній гущі практично не змішувалися, створюючи ідеальний листяний і квітковий візерунок. Сумніваюся, що можливо оформити таку подачу без участі магії, адже такою кількістю деталей може похвалитися далеко не кожна картина. Мені ж дістався насичено-бордовий суп із дрібно нарізаними шматочками овочів і м’яса, зверху прикрашений трьома різнокольоровими сметаноподібними згустками й гілочкою якоїсь пряної рослини.