Читати книгу - " Первісний інстинкт. Другий епізод: Мисливець., FrostFox"

Простеживши, якою ложкою дівчата взялися їсти, я взяв більшу й набрав у неї трохи бульйону. Не встигла вона потрапити до рота, як рецептори вибухнули віддалено знайомим смаком.

– Це що борщ? – вирішив я перевірити назву страви в меню.

– Борщ? – перепитала Тара. – У меню написано, що це авторська страва кухаря. Тому й обрала його, решту перших страв уже зі сто разів встигла скуштувати.

Після перевірки, я переконався в правдивості її слів, після чого спробував уже весь вміст тарілки. Звісно, за запахом і смаком він дуже нагадує знайому страву, але якість виконання і післясмак ставлять його на зовсім інший рівень. Ще ніколи в моєму житті їжа не приносила мені настільки яскраве фізичного задоволення. Решті, судячи з усього, теж припало до смаку, тому вже за десять хвилин тарілки спорожніли, й офіціантка поспішила прибрати їх.

– То ти кажеш, що це був «Борщ»? – вирішила уточнити Тара, протираючи губи серветкою.

– Так, страва з мого світу, – не думаю, що кухар збирається привласнити рецепт собі, навіть цікаво, хто з гравців підкинув йому ідею.

– А там воно таке ж смачне? – поцікавилася бронзовошкіра майстриня.

– Ні, не думаю, що наші кухарі здатні приготувати подібне. До речі, а як вам ваш крем-суп? – звернувся я до Ладії та Веро́ніки.

– Смачне, але не найвидатніше, що мені доводилося куштувати, – досить холодно відгукнулася про частування Ладія, із чим погодилася крихітка.

Поки несли другу страву, я звернув увагу на нове повідомлення, що відобразилося в логах.

[Ви з’їли унікальну страву, у якій містилися неймовірно корисні для вас інгредієнти. Після повного засвоєння, ваша витривалість назавжди збільшитися на 7 пунктів. Серед отриманих таким чином бонусів до однієї характеристики працює найбільший.]

«Ого, попереду ще три страви, може вдасться отримати з кожної надбавку», – на обличчі мимоволі виникла широка усмішка, похід на зустріч Кола майстрів починає себе виправдовувати.

А я все думав, що то за «прихована нагорода». За такі бонуси готовий хоч цілий день стирчати біля горна в скафандрі.

– Сталося щось хороше? – поцікавилася Тара, поклавши свою руку поверх моєї.

– Відчуваю дивовижний приплив сил.

– Нічого дивного, ти раніше не пробував нічого подібного, тому з незвички маєш відчувати сильний гормональний сплеск, – зі знанням справи пояснила Ладія.

– Напевно, – не розповідати ж їй, що бонус до характеристик викликав мою радість, а не сама страва, хоча одне іншому не заважає.

Через п’ять хвилин принесли основну страву й закуску-салат. Мені дістався салат з овочами всіх кольорів веселки, викладених відповідним чином, а також медальйони з ніжно-рожевого м’яса із сумнівними фіолетовими прожилками. Гарніром слугувала невідома крупа, яка встигла просочитися м’ясним соком. Смак перевершив усі попередні прогнози – і за лічені хвилини обидві мої тарілки спорожніли. Сумнівне, на перший погляд, м’ясо було чимось середнім між індичкою і свининою, а овочі взагалі не піддавалися ідентифікації, як за зовнішнім виглядом, так і в плані смаку.

[Ви з’їли унікальну страву, у якій містилися неймовірно корисні для вас інгредієнти. Після повного засвоєння, ваша спритність назавжди збільшитися на 4 пункти… ваш дух назавжди збільшитися на 10 пунктів…]

– Що це за м’ясо? – вирішив я дізнатися в присутніх за столом, адже в меню написано тільки «медальйони в спеціальному соусі».

– Мантикора, – без тіні сумнівів відповіла Ладія: ось хто справді експерт у плані не тільки живих, а й мертвих істот.

– Правда? Чула, що вони страшенно отруйні, і для приготування їх необхідно особливим чином забити й обробити, – здивувалася Тара, уважно вивчаючи шматочок, наколений на виделку.

– У них ще й огидно жорстке м’ясо, тож довести його до такого стану – справжній подвиг, – приборкувачка поклала до рота шматок м’яса разом із гарніром, після чого запила напоєм.

У міркуваннях про тонкощі приготування різних монстрів ми дочекалися десерту, який повністю зруйнував моє уявлення про солодке. Не знаю, що вони поклали у звичайний на вигляд ягідний пиріг, але прикінчивши його за кілька укусів, я ще довго відчував невимовний солодкий аромат і післясмак.

[Ви з’їли унікальну страву, у якій містилися неймовірно корисні для вас інгредієнти. Після повного засвоєння, ваш інтелект назавжди збільшитися на 7 пунктів…]

[Ви з’їли повноцінну вечерю і, завдяки синергічному ефекту страв, ваше базове здоров’я назавжди збільшується на 10 одиниць.]

[Присвоєно зростаюче звання «Гурман (Звичайний)» [115]! До підвищення звання залишилося з’їсти 2 унікальні страви, які збільшать силу й харизму.]

[Ефект: +5% до максимальної ситості.]

Наразі до характеристик у кращому разі додалася п’ята частина, але вже до завтрашнього дня засвоєння має завершитися і визначені 28 пунктів характеристик посядуть своє місце в статусі персонажа. Чого я справді не очікував, так це збільшення базової двадцятки здоров’я, яка зростає тільки у виняткових випадках, як-от отримання класу і просування в ньому.

Головною ж його особливістю є те, що воно не знижується під ефектами прокльонів, які спричиняють зниження витривалості. Здавалося б, що значать зайві 10 одиниць здоров’я на високому рівні, але подібні думки зникнуть після першого великого бою, де у вас летить хмара хаотичних атак. Те саме стосується і ситості, яка потрібна абсолютно всім і завжди. Ніколи не завадить мати трохи ширший бензобак.

Коли гості вже доїдали свої десерти, у центр залу вийшов незнайомий споконвічний ельф у білосніжному традиційному костюмі. На голові він носив берет, який ідеально приховував його волосся і підкреслював довгі вуха. Разом із привабливою зовнішністю і посмішкою, йому не склало великих труднощів заволодіти увагою гостей.