Читати книгу - "Кров на твоїх руках. Книга 1, Мара Найт"

Коли Роуз виходила з машини, вона побачила свою подругу Аманду, яка стояла неподалік університету, чекаючи на неї. Аманда, помітивши, як Роуз під'їхала разом з містером Картнером, миттєво змінила вираз обличчя. Вона не могла приховати своє здивування і зацікавленість.

— Роуз, — сказала Аманда, підходячи до неї, — ти що, приїхала з ним? — її очі були широко відкриті від подиву, а в голосі відчувався якийсь невидимий підтекст.

Роуз на мить відвернула погляд від подруги, почуваючись трохи незручно через її реакцію. Вона не була готова ділитися усіма подробицями, особливо враховуючи останні події. Тому, спробувавши виглядати спокійною, вона відповіла:

— Так, містер Картнер запропонував підвезти мене сьогодні. Було зручно, оскільки в мене були справи з ним.

Аманда здивовано підняла брови і схилила голову, все ще не відводячи погляду від Роуз.

— Ти серйозно? — запитала вона, майже не вірячи своїм вухам. — Містер Картнер? Наш викладач? Ого, це щось новеньке.

Роуз не знала, як пояснити свою ситуацію. Вона не могла зрозуміти, чому Аманда так реагує, і намагалася переконати себе, що це просто звичайна допомога, і не варто надавати цьому особливого значення. Але все одно, щось у її погляді змусило її почуватися незручно.

— Це не те, що ти думаєш, — швидко сказала Роуз, — все нормально. Просто потрібно було дістатися до університету. Нічого такого.

Аманда подивилася на неї уважніше, ніби шукаючи підтвердження, але не запитала більше. Замість цього вона просто посміхнулася і сказала:

— Добре, добре. Я тебе зрозуміла. Привіт, містер Картнер.

Містер Картнер, який чекав поруч, кивнув, привітно посміхаючись.

— Доброго дня, Амандо, — відповів він. Його погляд був стриманий і професійний, але в ньому також була якась прихована уважність до ситуації.

Роуз почула себе трохи ніяково, відчуваючи, як Аманда уважно спостерігає за кожним їхнім кроком. Вона вирішила змінити тему:

— Амандо, ти чула щось нове про справу? Я думаю, ми знову будемо обговорювати деталі сьогодні.

Аманда, здається, зацікавилася більше розслідуванням, ніж особистими справами Роуз, і одразу переключилася на це.

— Так, чула дещо. Я подивлюся, чи не буде якихось нових свідчень. Можливо, знайдемо ще якісь ниточки. Але про тебе я чую, що ти останнім часом стала дуже загадковою.

Роуз лише посміхнулася і кивнула, намагаючись згладити напружену атмосферу. Вона знала, що їй слід бути обережною, щоб не розповідати забагато, але все одно було приємно бачити, як Аманда підтримує її в цих непростих ситуаціях.

Роуз сиділа на лекції, уважно слухаючи містера Картнера, який розповідав про нові методи розслідування у патологоанатомії та криміналістиці. Він був дуже захоплений темою, і це не могло не зацікавити студентів. Саме через те, що в аудиторії було мало людей, кожен з них мав можливість поставити питання, поділитися думками.

Але раптом вона почула шепіт від Аманди, яка сиділа поруч.

— Пссс, Роуз, — прошепотіла Аманда, — знаєш, яка в мене ідея? Як щодо того, щоб сьогодні піти в клуб? Тобі точно треба розслабитися. Ти така втомлена, я бачу. Тобі потрібна перерва від всього цього. І ще, ти знаєш, тобі потрібно з кимось познайомитися. Ти ж така молода і гарна, а тут цілий світ перед тобою!

Роуз трохи здивувалась від такої пропозиції. Вона була занурена в розслідування і справи, що пов’язані з криміналістикою, і весь її розум займали лише ці питання. Однак, поглянувши на Аманду, вона зрозуміла, що та дійсно хвилюється. Аманда була завжди більш соціальною і розкутою, ніж Роуз, і часто намагалася знайти способи відволікти свою подругу від важких думок.

— Я не знаю, Амандо, — відповіла Роуз тихо, її голос був спокійним, але в ньому відчувалась невелика тривога. — Мені здається, зараз не найкращий час для клубів і відпочинку. Справи з вбивствами та всі ці підозри мене реально виснажують.

Аманда посміхнулася і трохи нахилила голову.

— Роуз, я знаю, що ти серйозно ставишся до своєї роботи, але навіть найкращим професіоналам інколи потрібен час для себе. Ти не повинна постійно бути в роботі. Ти повинна трохи відволіктися, інакше, хто знає, скільки ти ще витримаєш. Я бачу, ти вже втомлена, і насправді, інколи це добре — просто вийти і розважитись.

Роуз задумалась на мить, погляд її був спрямований на містера Картнера, який в цей момент звертався до класу. Його слова звучали переконливо і чітко, як завжди, але Роуз відчувала, що вона потребує відпочинку. І, хоча ідея походу в клуб не була для неї звичною, вона зрозуміла, що інколи треба змінювати обстановку, щоб не загнати себе в пастку надмірної напруги.

— Можливо, ти права, — сказала Роуз, обережно відповідаючи. — Але не знаю, чи я готова розважатись. Давай хоча б спробуємо провести час з іншими людьми. Може, це допоможе мені трохи зняти стрес.

Аманда посміхнулася ще ширше і кивнула головою.

— Ось і молодець! Дивись, навіть якщо ти не готова до клубу, то хоча б дозволиш собі трохи відпочити. Спробуй зробити це для себе.

Роуз знала, що вона може покладатися на Аманду, тому вирішила принаймні спробувати. Врешті-решт, відпочинок не означав забуття важливих справ, а лише маленький крок до того, щоб зібрати сили для наступного етапу.

Після розмови з Амандою, Роуз подумала про те, що, можливо, їй дійсно варто було б знайти час для відпочинку. Кіно могло стати гарним варіантом — це не було занадто відволікаюче, але при цьому дозволяло забути про всі негаразди хоча б на кілька годин. Вона знала, що Аманда мала на увазі не тільки розвагу, але й можливість для Роуз трохи відключитись від роботи і стресу, який вона переживала останнім часом.

— Можливо, кіно — це хороша ідея, — відповіла Роуз, намагаючись усміхнутися. — Але який ти фільм хочеш подивитися? Які в тебе ідеї?

Аманда зраділа її відповіді і миттєво почала перелічувати можливі варіанти, які могли б підійти для вечора.

— Я думаю, може бути щось легке і веселе! Наприклад, комедія або романтична драма, що розслабить. Щось таке, щоб можна було сміятися і не думати про серйозні справи.

Роуз задумалась. Вона не була впевнена, чи зможе повністю відволіктися, але врешті-решт вирішила спробувати. Це не було великим кроком, але для неї це означало маленький шанс на перерву.

— Звучить непогано, — погодилась вона, — я не проти, особливо якщо це допоможе трохи відпочити. Зберемося після лекцій?

Аманда була дуже рада, що Роуз погодилась. Вона вже планувала вечерю і обговорювала, де купити квитки на фільм. Роуз подумала, що навіть якщо це не зовсім її стиль, провести час з подругою і трохи розслабитись не буде зайвим.

Після лекції вони разом вирушили до кінотеатру. Роуз, зберігаючи свою стриманість, все ж відчула певну легкість, коли сіли в зал і почали перегляд фільму. Це було добре — відчути себе частиною світу, де не обов'язково думати про розслідування або небезпеку, що нависла над її родиною.