Читати книгу - "Мілана, Сергій Олексійович"

- Що з тобою Сергійко? Ти чого не сідаєш за стіл? - Ніжно спитала в хлопця Мілана. В її словах відчувалося справжне тепло та турбота. Хлопця це так здивувала, що він відразу ій і відповів.

- Я чекаю на Таню. Вона ось-ось повинна бути, тим часом відповів Сергій.

- Що це там за ще за Тетяна якась? - Прошепотіла Кароліна. - І чого її усі чекають? Всі хлопці, як про цю Таню почули, відразу зраділи. Особливо твій Макар.

- Не якій він не мій. - Відповіла їй подруга.

Мілана не лякалася конкуренції. Вона знала вже собі ціну і розуміла, що серед присутніх вона сама гарна пані. Кароліна скромна дівчинка. Люда вона дуже звичайна та проста. Яна - маленька та худенька. Не те, що вони з Кароліною. Дівчата такі соковиті та все у них на місті. Не просто ж так на них багато заглядається. Так що ніяка така Таня, Мілану взагалі не турбовало.

- О! Нарешті? - Зрадів Сергій почувши дзвоника і скоріше за усіх побіг відчиняти двері. На порозі стояла струнка та дуже красива брюнетка. Гарна та дуже-дуже сексуальна. Навіть Мілана не дуже цьому зраділа. Бо це була її однокласниця Таня.

Оце так зустріч! Подумала Мілана. І їй стало якось ніяково. А ще вони разом ходили на танці. Але ніколи не були подругами. Вони були різні.

Поки Сергій обіймав Тетяну та допомога їй з одягом, Мілана швидко вирішувала залишитися чи піти. Це було важке рішення. Але вона вирішила залишиться. Утікати та здаватися було не в її характері. Залишусь, вирішила вона. І хоч Таня її теж впізнала та за весь вечір жодного разу не кому не сказала, що вони знайомі.

Але щоб зайвий раз не стикатися з Танею, Мілана та Кароліна майже увесь вечір провели на кухні. Мілані дуже не приємно було бачити Таню перед собою. Вона нагадувала їй про те інше, старе життя.

Сергій помітивши, що дівчат не має за столом теж приєднався до них. Так вони й пробули трьома на кухні. Їм було про що порозмовляти.

А коли всі почали збиратися до дому. А це було вже у дванадцятої ночі, то Сергій сказав, що тепер через декілька днів чекає їх на своє день народження.

- О! Ми обов'язково Будемо. Зраділа Мілана.  

- Так. Так. - Таке свято і без нас. - Вторила їй Кароліна.

- Ми обов'язково будемо. Це взагалі не обговорюється. І хоч Мілана розуміла, що там знов обов'язково буде Таня та все одно вона вирішила йти. Бо вона любила цього веселого хлопця. Він так до неї добре ставився. Як ніхто до цього у всьому світі. Так, вона бачила, як вони милуються з Кароліною. Та не ревнувала. Бо знала, що це просто дружні стосунки. Кароліна була по вуха закохана у свого Костика і більше її ніхто тут не цікавив.

А от що стосується самої себе, то тут Мілана сама не розуміла, що з нею коїться. Тут було багато різних хлопців. Як то кажуть, вибирай, не хочу. Та головне, що вона нічого поки не хотіла. Якось було не зручно після того, як їй відмовив Макар чіплятися ще до когось. Тим більше залишилися тільки Влад, Сашко та все. Їй дуже подобався Сергій та як вона вважала в нього була інша. І взагалі навколо нього постійно купа дівчат. Може комусь це і подобалась та Мілана хотіла серйозних відносин, щоб почуватися єдиною, а не якійсь там гарем. Сашко? Та ні, відкинули відразу цю кандидатуру Мілана. Його цікавить тільки секс. А про це їй і думати було страшно. Не то, що страшно, а виховання не дозволяла їй цього. Щоб просто так лягати до когось в постіль на одну ніч і без усякого кохання? Ні, та ще раз, ні! Хай шукають для цього когось іншого. Це не моє, вирішила Мілана. Так вона і не придумала, що ж їй роботи з пошуком хлопця. Але і відпускати та нічого не роботи було не в її правилах.

З дня народження вони їхали у двох з Танею. Поговорили. Таня перша почала бесіду. Бо насправді їм було треба дуже багато чого сказати одній одній. 

- Ти дуже змінилася, Мілана. Це все для мене несподівано. Я рада, що ми з тобою зараз в одній компанії. Це гарні люди. Дуже хороші хлопці. Я їх усіх вже давно знаю. Сергій мій найкращий друг. Ото б тобі такого хлопця. Ти їх не бійся. Вони тебе не образять. Якщо тобі потрібен хороший хлопець, то тут всі нормальні. Тобі самій вирішувати звісно. Та все одно. З ними можно просто товаришувати. Вони мені, як рідні. Але все одно особисто я тобі рекомендую свого найкращого друга та, вибач, вирішувати все одно тільки тобі. Не можу нав'язати свою думку. - Сказала ій Тетяна. 

Мілана була рада такій розмові. Та з хлопцем це їй аж ніяк взагалі не допомогло. Бо їй потрібен був хтось один і щоб це все було в них серйозно та на все життя. Тільки так. Іншого ій не треба. Вона так думала. Вона так щиро вважала. Але до слов своєї давній знайомий все одно прислухалася та зробила для себе деякі висновки. 

 Треба ще до усіх гарно придивитися, вирішила Мілана. Доки не зрозумію, що це саме він - мій суджений. Це в Кароліни - раз і кохає. Вона така романтична. А я люблю подумати. Час покаже. Час все покаже та вирішить. Час є час. 
 

Ну, цікаво скільки треба ще чекати, задумалася Мілана. Час, звичайно, покаже, але можна так і до пенсії прочекати й не зустріти того самого.

З Танею у нас зійшлося, звичайно, думки щодо Сергія. Але, у нього є Яна і навіть, якби я дуже-дуже-дуже хотіла, то яке право я маю руйнувати чужі стосунки?

Зустріти Таню було неприємно. І не лише через ту стару історію. А ще звичайно через те, що вона так само як і Мілана вважала Сергія своїм найкращим другом.

Мілана просто розлютилася на нього. Що це було: ревнощі чи образа, вона сама поки що не зрозуміла. Так, звичайно, там було багато хлопців.
Дівчина точно знала, що найбільше їй до душі саме Сергій. Якби можна було вибирати, то, звичайно, вона вибрала б саме його. Ніхто інший мені так не подобається, як він чесно сказала собі Мілана.

Вона лежала у ліжку, обіймаю подушку. Їй дуже хотілося, щоб цієї миті він був поруч з нею.

Але ні, ніяких любовних трикутників у нас не буде, одразу ж вирішила це для себе Мілана. Це не для мене — ділити свої почуття і свою кохану людину я б ні з ким у житті не стала. І якщо один, то один. Тільки зі мною, а не з кимось. Бути просто другою, запасною, коханкою? Ну, ні, це не моє. Я надто горда і незалежна для того, щоб терпіти суперницю поряд зі мною.