Читати книгу - "Мілана, Сергій Олексійович"

Це був день народження Влада. Там були присутні усі його друзі: Костик, Ромчик, Сергій, Макар та Сашко. І дівчата теж там були: Яна та Люда. А ще звісно разом з усіма й Мілана та Кароліна. Дівчата останнім часом майже через день їздили до хлопців у гості. До Кароліни з Міланою усі хлопці вже звикли та вважали їх своїми гарними та близькими подругами.

Особливо так вважав Сергій. Вони обидві йому дуже подобались. Він сам не міг ще зрозуміти, хто більше. Кароліна була така ніжна. А Мілана виховна та весела. Він був радий бачити їх хоч кожного дня. 

І до речі, це була саме його пропозиція покликати їх обох на день народження до Влада. Бо ці дівчата - такі виховані та приємні, йому дуже сподобались. 

- Вони мені припали до душі, - постійно казав Сергій усім своїм друзям. - Вони не такі, як усі їнші наші знайомі дівчата. Я дуже усіх люблю. Тетяна мій найкращий друг. Та Мілана з Кароліною це наче, як твоє серце. З ними завжди приємно поводити час. 

 І це було дійсно саме так. Правда поки, що він не міг остаточно вирішити, хто більше йому до душі. Бо вони обидві були на його думку такі вже класні. Тільки кожна по своєму. Мілана - весела. Кароліна - ніжна. Мілана - наче троянда. Кароліна - як перша весняна квіточка. Вони були різні, але це тільки робило їх цікавіше для нього.

 Навіть зовні були ці чудові дівчата між собою не схожі. Тільки, що однакові на зріст та на статуру. В іншому дуже відрізнялися одна від одної. В Мілани волосся коротке, а в Кароліна - довге. Мілана - білявка, а її подруга - більше темна. У Мілани фігура спортивна, а у Кароліни зате довші та гарніше ніжки. Очі в Мілани сірого кольору, в Кароліни -  зеленого. А ще ж був улюблений кольор для Сергія. У Мілана обличчя кругле, а в Кароліни - овальної форми. Але вони обидві були чарівні та гарні. Тільки, що кожна на свій особистий лад. 

 Сергій був радий бачити їх хоч кожен день. І Мілана з Кароліною здається теж так думали і саме так і намагалися робили. І от зараз вони майже самі перші приїхали до хлопців. Тим більше, що це був такий гарний привід усіх побачити. Кароліна кохала Костика. Та і взагалі ій було дуже добре, коли поруч з нею був Сергій та Ромчик. А Мілана їздила теж заради того, щоб побачити Сергія та, мабуть, ще трошки ій все таки подобауся Макар. І звісно, дівчата приходили в цю хлоп'ячу команду, щоб весело та приємно провести час у гарній чоловічій компанії. Мілана та Кароліна всіх вже тут добре знали. І приблизно знали, що і від кого можна їм очікувати. Дівчата добре знали, що поруч з ними надійні та добрі люди. Що так, дійсно, хлопці можуть і посміятися, та ніколи їх не змогли б образити. Це було дуже добре і так приємно про це знати, думала про себе Мілана. 

Спочатку дівчата приїхали до Сергія. Там усі збиралися. А потім вже всією компанієй пішли на день народження.  А там вже іх чекали. Був накритий великий стіл. І на тому столі чого тільки не було. Всі привітали Влада та скоріше пішли за стіл. Але поки що ніхто не починав свято.

Всі вже гості сиділи за святковим столом. Все було вже готова. Їжа та напої стояли собі тихесенько та мабуть дуже сильно чекали, коли вже почнеться веселе свято. Та чомусь лише Сергій не поспішав сідати за святковий стіл і казав, щоб поки що не починали. Здається хлопець нервував та на когось дуже чекав. Ходив з кімнати в кімнату. І був не такий вже веселий, як завжди. Це відразу було по ньому помітно.  

Мілана не могла зрозуміти на кого він чекає. Але те що хлопець нервував і на когось очікував було дуже помітно. Та вона не мала змоги питати його про щось чи якось Сергія заспокоїти. Бо тут була Яна. Яку Мілана вважала дівчиною Сергія. А як там була в них насправді вона поки що не розуміла. Мілана бачили те що є. І саме з цього робила якісь висновки. Можливо не завжди й вірні.

А Сергій все ходив по кімнаті па по квартирі, не знаходячи собі міста і чомусь зовсім не звертав уваги та Мілана та Кароліну. Що була на нього не схоже. Мілані навіть стало трошки не по собі через таку поведінку Сергія.

- Ти чого не йдеш до столу? - Спитала нарешті в нього Яна. - Я вже їсти хочу.  Бо тут все таке смачне, а я навіть дома не їли, щоб більше в гостях з'їсти. 

Та Сергій на диво ій нічого на це не відповів. І далі собі нервував та ходив по квартирі с похмурим обличчям. Він явно ще когось чекав. Та Мілана не могла зрозуміти на кого ж хлопець чекає, якщо здається уся їх весела компанія вже в зборі. Навіть Яна. Ціково, хто вона йому така? Дівчина чи просто добра знайома? Подруга чи коханка? Чомусь ії це все дуже ціковило. Від цього залежало для неї теж багато чого. Та Мілана поки що не могла про таке й мріяти. Треба спочатку з'ясувати хто є хто. І які між ними зараз відносини, думала про це все Мілана.

Кароліна теж наприклад досі не розуміла, хто ця дівчина для Сергія. Вони з Міланою думала, що то його дівчина. Бо в них, у Сергійка та у цієї маленької на зріст та такої стрункої дівчинки,  були досить близькі стосунки. І так якось вони між собою поводяться, як дуже близькі, думала спостерегаючи за ними Мілана. Між ними наче і немає дотиків та близкості. Але вони так себе повадять наче все це в них вже було. Якісь вони занадто близькі один до одного. Мабуть вони все таки зустрічаються, чомусь вважала Мілана. Вона навіть в душі ревнувала цю маленьку на зріст дівчинку. Таку тендітну та худеньку, але таку моторну та балакучу, до Сергія. Не зрозуміло, що вони один для одного. Але відрізу помітно, що між Яною та Сергіем щось таке є, думали дівчата у двох. 

Мілана бачила Яну вже вдруге. Ій весь час так хотілося спитати, що вона такого знає про її подругу Юліану, та якось не зручно було. Та й момент, треба було гарний для цього підібрати. А в, тому, що вона щось таке таємниче знає, Мілана була впевнена на сто відсотків. Вона дуже хотіла дізнатися цю таємницю. Та якось невдобно дійсно було ставити такі питання незнайомій людині. Хай краще це залишається таемницею, вирішила Мілана. То особиста справа Юліана. Мені б було не приємно якби хтось ліз у мої справи чи особисті таемниці. Не буду нічого розпитувати. Краще з Сергієм порозмовляє. Він веселий завжди такий, а сьогодні щось з ним не те.