Читати книгу - "Книги згорілої ніжності, НМ"

Битва бушувала навколо, гуркочучи і вибухаючи, але Рафаель не помічала нічого, окрім того, що сталося з нею в той момент. Меч, що раптово вдарив її в груди, пронизав її, як холодний блискавичний удар. Вона відчула, як тіло відмовляється від руху, а свідомість почала згасати, немов ледь тліюча зірка в безмежному небі.

Її тіло опустилося на землю, розрізане і поранене. Від болю всі її думки почали розсіюватися. Вітер доносив до її вух звук битви, але все було так далеко, немов вона вже не була частиною цього світу. В темряві перед її очима з'явився Люцифер.

Він кинувся до неї з такою швидкістю, що й не помітила, як він опинився поруч. Його обличчя було спотворене від болю та розпачу, а очі горіли від гніву. Він схопив її на руки, намагаючись зупинити кровотечу, але це було вже майже марно.

— Рафаель! — його голос звучав як крик безнадії, розірваний від болю. — Ти не можеш померти. Ти не повинна цього робити.

Вогонь від битви розгорявся навколо, полум'я тягнулося до книг, які лежали поряд, і вони почали горіти, згораючи до попелу, немов символ того, що все, чим вони боролися, стало марним. Їхня історія, їхні надії, все спалювалося прямо на очах.

Рафаель ледве могла шепотіти, але її голос звучав слабко:

— Люцифер... це не твоя вина... війна... не має сенсу...

Вона знову заплющила очі, відчуваючи, як її сила залишає її. Але її тіло не підкорялося. Вона відчувала його руку, що тримала її, але все навколо затуманювалось.

Люцифер не міг просто сидіти. Він кидав погляди на кров, на палаючі книги і навколишній хаос. Він не міг допустити цього, навіть якщо це означало втратити все.

— Ні, ти не залишиш мене! — прокричав він, вперше відкриваючи свою безмежну болючу сторону. — Я не дозволю тобі померти.

І, у цьому останньому жесті, він простягнув свої крила, оточивши їх теплом і тінню, щоб спробувати зупинити час, хоч на кілька митей. Він не міг її втратити, не так.

Але це була його остання битва за кохання