Читати книгу - "Джерело, Ларія Ковальська"

    Вранці Тарас вирушив до офісу. Та ще по дорозі туди, йому зателефонувала Емма. «Як же вона мене дістала!» - Нервово сказав він сам до себе, але все ж на дзвінок відповів. Сьогодні їй призначено УЗД і вона вимагала, щоб Тарас був поруч із нею. Тарас переконував її дочекатись Артема, який ось-ось вже приїде або піти з матірю чи з подругою, та Емма й слухати його не хотіла. Погрожувала зчинити скандал, якщо він не приїде. Тарас поглянув на годинник – в офіс їхати вже не було сенсу.

- Гаразд, зараз приїду! – Зітхнув він.

     На щастя, Емма мала проходити УЗД у приватній клініці. Тому їх прийняли в час згідно запису, чекати в черзі не довелось. Але в кабінет Тарас змушений був зайти разом з Еммою. Він сів відразу біля дверей, йому в цій атмосфері було геть некомфортно. Емма почала готуватись до огляду.

- Лікарю, я так хвилююсь! Це у мене вперше! – Щебетала вона.

- Не хвилюйтесь, все буде гаразд. Ви готові? Можемо починати? – Спитав лікар.

- Так… А де Тарас? – Розгублено мовила Емма. Але швидко відшукала його поглядом. – Тарасе, ходи сюди, я хочу відчувати твої підтримку.

Тарас неохоче підійшов, бо не хотілось сперечатись на людях.

- Тарасе, мені страшно! Візьми мене за руку! – Благально мовила Емма. Тарас розумів, що це все гра, йому було неприємно, навіть гидко тримати її за руку, та він змовчав. На великому екрані стали з’являтись незрозумілі зображення. Лікар щось диктував, медсестра нотувала, Емма грала роль матусі, яка мріє якнайшвидше народити, а Тарас хотів аби це все скоріше закінчилось. Та, здавалось, час стояв на місці. Еммі не сказали хто у неї народиться – ще надто малий термін. Призначили наступне УЗД через кілька місяців. Потім заповнили ще якісь документи і нарешті вони вийшли з того кабінету. Тарас вже рахував не те що дні, а години до повернення Артема. Аби ж тільки все вирішилось!

- Тарасе, я голодна! Поїхали десь в кафе, щоб перекусити.

- Я тебе підвезу і залишу, а сам поїду в офіс – там багато роботи.

- Тарасе, я погано себе почуваю, не можна мені лишатись самій.

- Зателефонуй комусь з подружок!

- Вони всі зайняті, та й це їх не стосується.

- І мене не стосується!

- Ми що будемо зараз про це сперечатись?

     Так, сперечатись Тарас не хотів. В думках він пригадав, що сьогодні пятниця, а Артем повертається в неділю, отже терпіти лишилось недовго.

- Гаразд, підемо у кафе, але ненадовго, бо в офісі повно справ. До речі, ти переглянула документи, що я вчора приніс?

- Ні, я вчора була надто втомлена. Ще й додому довелось повертатись на таксі!

«Ага, зате з подружками порозважалась вдосталь!» - Подумав Тарас, але промовчав.

- На понеділок підготую!

- Гаразд, Артем якраз повернеться, отож з ним це обговорите!

- Так, Артем… - Злегка похмурніла Емма. Але Тарас на неї не зважав.

    Погода в цей день була чудова: сонячна, безвітряна і не дуже спекотна. Вона зупинились в одному літньому кафе, що розташовувалось поруч із головним корпусом університету, де вони колись навчались. Це Тарас запропонував, бо воно було якраз їм по дорозі. Емма не протестувала, навпаки сказала, що їй це кафе до вподоби.

    Тарас сів за столик і переглядав меню. Він сьогодні не снідав, то ж вирішив щось перекусити. Емма пішла помити руки. Час був передобідній і в кафе ставало людно.

- Тарасе, ти вже щось вибрав? Бо я дуже голодна! – Емма сіла за столик поруч із Тарасом і відразу ж кинулась до меню. – До вагітності я не відчувала такого голоду. Малюк росте! Тарасе, ти помітив, коли ми були на УЗД, який він гарненький! А скоро ми дізнаємось хто в нас буде: хлопчик чи дівчинка! Ти кого більше хочеш?

    Тарас хотів сказати, що йому байдуже, це не його дитина, і навіть, якщо це дитя виявиться його племінником, то стать дитини для нього не матиме значення. Але він не встиг нічого сказати. Бо раптом почув як хтось голосно крикнув:

- Соломіє, ти куди? Я ще не розрахувалась! – Тарас розумів, що Соломія не одна у світі, але щось змусило його оглянутись.

    За столиком, неподалік від них сиділа жінка і швидко рахувала гроші. А біля виходу з кафе майнула худенька постать – Тарас не міг помилитись – це була Соломія! Його Соломія. Але що вона тут робить? Жінка на ходу дала гроші офіціанту, сказала, що здачі не потрібно і побігла за нею. Це, мабуть, її матір. Тарас був в шоковому стані. Він теж вийшов з кафе, не слухаючи Емми. Але втигнув лише побачити, як Соломія з матірю сіли в таксі. Тарас зупинився на місці. Їсти перехотілось. Він зрозумів, що Соломія була за столиком, розташованим за їхнім, вона побачила його із Еммою, та ще й, мабуть, чула те, що говорила Емма. Жах! І що вона тепер подумає? Перше, що хотілось зробити, то їхати слідом за ними. Але його машина була припаркова на стоянці, поки повернеться за нею, то таксі вже буде далеко. Що ж робити? Їхати до джерела і чекати там допоки Соломія не прийде! Але чи прийде вона? Та чи захоче із ним говорити? Може, краще відразу їхати до неї додому і говорити при матері? Все пояснити. Та чи повірять вони йому? А тут ще й батько телефонує.