Читати книгу - "Чому Захід панує - натепер"

Дальші розкопки покажуть, чи це так, але ми вже знаємо, що не всі мешканці Горбистих Схилів по настанні кліматичного лиха повернулися до мандрів у пошуку харчів. У Мурейбеті, вище за течією від Абу-Гурейри, французькі археологи знайшли нове поселення, засноване близько 10 000 років до н. е. До того, як озеро Ель-Асад проковтнуло й цю стоянку, вони теж встигли відкрити лише двадцять п'ять квадратових футів, але й цього було досить, аби пересвідчитися, що мешканці поселення назбирували достатньо диких рослин та газелей, аби триматися цілий рік. А в будинку, датованому 10 000-9500 роками до н. е., на археологів чекало несподіване відкриття: роги дикого зубра, небезпечного шестифутового предка сучасних биків, і лопатки ще двох, занурені у глиняну лаву.

На жодній стоянці, датованій часом до пізнього дріясу, не виявлено нічого подібного цій дивній знахідці, тоді як поселення, молодші за 10 000 років до н. е., повні різноманітних подиву гідних речей. Візьмімо, наприклад, Кермез Дере в північному Іраку, що його відкрив бульдозер 1986 року. Було розкопано лише два невеликі шурфи. Один з них дістався місця, де готували їжу, дуже подібного до знахідок з Айн-Малаги та Абу-Гурейри. Водночас другий шурф не дав свідчень про хатню діяльність. Натомість він містив три круглих приміщення від дванадцяти до п'ятнадцяти футів у поперечнику, розташованих послідовно й заглиблених на п'ять футів від давнього рівня поверхні. Перше приміщення обмазане, з підлоги видавався ряд з чотирьох колон, розташованих так близько, що в приміщенні важко було пересуватися. Одна з колон була непошкоджена. Сформована з каміння, обмазаного глиною та гіпсом, вгорі колона вужчала й мала дивні випини, що надавали їй подібности до стилізованого торса людини з плечима. Приміщення було заповнене (явно навмисне) кількома тоннами землі, що містила кілька груп великих кісток тварин та незвичні предмети на кшталт кам'яних намистин. Потім було викопано друге приміщення, таке саме, як перше, майже на тому самому місці; його теж обмазано й заповнено тоннами землі. Потім викопано третє приміщення на тому самому місці, обмазано й заповнено землею. Закинувши кілька кошиків ґрунту до останнього приміщення, люди поклали на підлогу шість людських черепів без щелеп. Черепи були в поганому стані, з чого можна припустити, що перш ніж поховати, їх протягом досить тривалого часу якось використовували.

Що саме робили ці люди? Археологи часто жартують, що, коли неможливо збагнути, що саме ми знайшли, ми кажемо, що це щось релігійне (розкопавши на Сицилії стоянку, що, на мою думку, є релігійною, маю визнати, що я вже не вважаю цей жарт надто дотепним). Звичайно, проблема в тім, що ми не можемо розкопати стародавні вірування. Проте це не означає, що, коли археологи говорять про передісторичну релігію, вони просто щось собі вигадують.

Якщо дотримуватися досить розумного означення релігії як віри в могутніх надприродних істот, зазвичай невидних, що дбають про людей і очікують, що люди дбатимуть про них (це справедливо щодо дуже багатьох суспільств, тому деякі психологи-еволюційники вважають, що релігію закладено в людському мозкові), ми маємо вміти впізнавати, навіть якщо не розуміти, сліди ритуалів, через які люди спілкувалися з божественним світом.

Добре відомо, що ритуали культуроспецифічні. Залежно від того, коли й де ви опиняєтеся, може бути так, що могутні сили дослухатимуться до вас, лише якщо ви литимете кров живого білого козла з правого боку ось цієї особливої скелі; або лише якщо ви знімете взуття, станете на коліна й молитиметеся обличчям ось у цьому напрямі; або якщо ви розповісте про свої неправильні дії чоловікові без статі, вбраному в чорне, тощо. Список не має кінця. Проте, попри дивовижну розмаїтість, ритуали мають деякі спільні риси. Багато з них вимагають спеціяльних місць (гірські вершини, печери, особливі будівлі), предметів (зображення, статуї, коштовні чи чужоземні речі), рухів (процесії, паломництво) та одягу (дуже формального, цілком розкуйовдженого), що всі вони підносять зміст виходу за межі щодення. Дуже поширене святкування, часто з частуванням незвичною їжею; так само піст, що спричиняє зміни стану свідомости. Відмова від сну, біль, повторювані монотонні співи та танці чи (найулюбленіше) зілля — всі ці засоби спрямовані на те саме, й багато з них спричиняють у справді святих людей транс, істерію та видива.

Згадані стоянки мають всі ці атрибути: дивні підземні приміщення, людиноподібні колони, безщелепі черепи. Відтак попри те, що в археології все, пов'язане з релігією, великою мірою спекулятивне, я вважаю, що важко не побачити в них релігійний відгук на настання пізнього дріясу. Світ замерзав, рослини вмирали, газелі зникали. Що могло бути природнішим, ніж попросити допомоги в богів, духів та предків? Чому б не спробувати полегшити спілкування, визначивши заради цього спеціяльних людей та створивши спеціяльні місця? Святилище в Кермез Дере нагадує підсилювача, що збільшує потужність прохання про допомогу.

Отже, близько 9600 років до н. е., коли наприкінці пізнього дріясу світ потеплішав, Горбисті Схили вже не були тим самим місцем, що за три тисячі років до того, коли світ потеплішав після головного льодовикового періоду. Глобальне потепління не настало двічі в тому самому суспільстві. Стоянки першого потепління, як-от Айн-Малага, справляють враження, що люди просто радо скористалися з дарів природи. Але в поселеннях, що постали на Горбистих Схилах після 9600 років до н. е., люди шукали серйозної допомоги в релігії. Багато стоянок, датованих після 9600 років до н. е., містять ретельно оброблені черепи людей та биків, а в кількох є великі підземні приміщення, що нагадують громадські святилища. У Джерф-ель-Ахмарі в Сирії, що нині спочиває під озером Асад разом із дуже багатьма стоянками, французькі археологи знайшли десять багатокімнатних будинків навколо великого підземного приміщення. На підвищенні стояв людський череп, а посередині приміщення лежав безголовий скелет. Це дуже схоже на людську жертву.

Найвиразнішою з усіх є стоянка Ґобеклі-Тепе, розташована на вершині пагорба з панівним оглядом південно-східної Туреччини. Від 1995 року німецькі та турецькі дослідники відкрили чотири заглиблених приміщення, до десяти футів завглибшки та до тридцяти футів у поперечнику, віком 9000 років до н. е. чи навіть давніше. Кожне з них старанно заповнене землею так само, як менші, давніші приміщення в Кермез Дере. У кожному є Т-подібні кам'яні колони, десь сім футів заввишки, прикрашені вирізьбленими тваринами. Геомагнетне дослідження свідчить, що не розкопано ще п'ятнадцять приміщень. Відтак загалом на стоянці може бути двісті кам'яних колон, чимало з них вагою понад вісім тонн. Двадцятифутова незавершена