Читати книгу - "Звільни свого внутрішнього римлянина"

читання та письмо, його треба віддати на навчання до викладачів словесності. У них він має навчитися двох речей: мистецтва публічних виступів і сприйняття творів великих поетів, зокрема Гомера та Вергілія. Це потребуватиме різноманітних навичок — від акторської майстерності до перекладу та складання віршів. Але знання лише поезії недостатньо. Хлопчик мусить уважно вивчати твори різних письменників, і не тільки їхній зміст, але й стиль. Хай також слухає музику: вона надасть йому уявлення про метрику та ритм; хай знайомиться із астрономією, щоб знати, як улаштований Всесвіт, і філософією, щоб розуміти закони природи. Обговорення цих тем вимагає доладного мовлення й великого словникового запасу, тож, очевидно, що ораторське мистецтво та література мають бути однаково важливими в навчанні вашого сина. Окрім того, читання приноситиме йому насолоду в старості. Книжки є найприємнішими супутниками нашого усамітнення.

Освіту дочки доручіть її матері. Треба навчити дівчинку прясти вовну, шити та керувати домашніми рабами, особливо на кухні. Вміння читати дозволить їй підтримувати бесіду за столом, хоча розуміння музики пасуватиме дівчинці більше, ніж знання літератури. Якщо ви не маєте великих статків, доведеться навчити дівчинку деяких більш практичних умінь, наприклад готувати їжу і, можливо, навіть рахувати: віднімати та додавати, обчислювати дроби. Але загальна мета цього навчання залишатиметься тією самою — зробити дівчинку привабливою в очах її потенційного чоловіка.

Хочу особливо застерегти стосовно мачух. Виявляйте уважність і обережність, коли приводите в свій дім нову дружину після розлучення або смерті попередньої. Простежте за тим, як вона поводиться з вашими дітьми, котрі для неї зовсім не є рідними. Природно, що мачуха — усвідомлює вона це чи ні, — не зможе полюбити пасербицю чи пасинка. Вона буде ніжно ставитися до своїх рідних дітей, але ненавидітиме тих, яких привела на світ інша жінка. Вона даватиме їм менше їжі, щоб її власним дітям залишалося більше. Не встигнете й оком змигнути, як виявиться, що половина ваших дітей є задоволеними та ситими, у той час коли інші постійно ходять виснажені та в синцях.

Обов’язком глави великої родини є нагляд за братами та сестрами, навіть дорослими. Після смерті батька мені довелося написати листа своєму молодшому братові, котрий тоді ще жив із матір’ю, оскільки до мене дійшли чутки, буцім він поводиться з нею без належної поваги. «Ми з тобою мусимо шанувати матір, адже вона подарувала нам життя і в усьому є зразком доброчесності. Тож, будь ласка, добре доглядай за нею, — попередив я брата, — і якщо я хоч раз іще почую, що ти їй у чомусь перечиш, то приїду і власноруч виб’ю із тебе нечестивість».

О, моя богоподібна мати! Я нещодавно так непокоївся, коли вона захворіла! Вона застудилася під час відвідин однієї весталки, почала худнути, і все, здавалося, у ній згасло, крім сили духу. Я страждав через те, що така прекрасна жінка готова покинути цей світ, — у ньому ніколи більше не народиться подібної до неї. Двічі вона слідувала у вигнання разом із моїм батьком, а одного разу її саму було вислано за те, що вона його захищала. Коли ж часи тиранів скінчилися, моя мати змогла повною мірою скористатися своїм мистецтвом приємної та ввічливої бесіди, і, хвала богам, сили потроху повернулися до неї. Вона і тепер залишається так само шанованою, як і люб’язною, являючи собою справжній взірець довершеності для наших дружин, а її мужність і непохитність є настільки великими, що навіть ми, чоловіки, маємо чого в неї повчитися.

На жаль, такий взірець для наслідування потрібен сьогодні жінкам більше, ніж будь-коли. Сучасні жінки, схоже, цілковито вийшли з-під контролю. Дехто вважає, що це розпочалось зі Семпронії, котра відіграла важливу роль у змові Катіліни[33]. Стверджують, що вона першою серед жінок почала діяти із суто чоловічим зухвальством і самовпевненістю, попри те що фортуна щедро обдарувала її красою та добрим чоловіком. Вона була розумною, іронічною і дуже чарівливою, добре знала грецьку та латинську літературу, складала вірші та вміла грати на лірі. Окрім того, вона прекрасно танцювала — можливо, навіть краще, ніж належить порядній жінці. Але у ній палала така нестримна хіть, що Семпронія домагалася чоловіків частіше, ніж вони її. Іще до того, як зв’язатись із Катіліною і взяти участь у заколоті, націленому на повалення республіки, вона часто безсоромно порушувала обіцянки, не дотримувалася кредитних домовленостей і навіть була пособницею вбивства.

Однак мені здається, що занепад моралі бере початок іще від більш ранніх часів. Усі негаразди почалися після відміни закону Оппія. Ви, напевне, пам’ятаєте, що цей закон було прийнято після жахливої поразки, якої ми зазнали від Ганнібала під Каннами, коли протягом одного-єдиного дня загинуло понад п’ятдесят тисяч римських солдатів. Усі розуміли, що треба щось зробити, й тоді жінкам законодавчо заборонили володіти більше ніж половиною унції золота, носити різнобарвний одяг і їздити містом у запряжених кіньми візках. Ці та деякі інші заходи укріпили моральні підвалини Рима, і врешті-решт Карфаген був-таки переможений.

Однак у подальші мирні часи почали лунати голоси на користь скасування закону Оппія. Жінки тиснули на своїх чоловіків, улаштували ходу вулицями Рима та навіть заполонили форум[34], вимагаючи від чоловіків скасувати цей закон. І що це за поведінка для жінки — з’являтися на публіці, перегороджувати дороги, розмовляти із чоловіками інших жінок, не маючи при собі супроводжуючих осіб? Наші пращури ніколи не дозволяли жінкам так поводитися. Їх надійно контролювали чоловіки. Та сьогодні жінки мають твердий намір зруйнувати всі обмеження. «Ми бажаємо виблискувати золотом і пурпуром, — проголошують вони. — Ми хочемо їздити в екіпажах, де і коли нам заманеться». Їхнє марнотратство та любов до розкошів не знають меж. Якби чоловіки наважилися відстояти свої права ще тоді, то зараз ми мали б набагато менше проблем. Але вони, навпаки, піддалися, і наша загальна свобода була розтоптана жіночою ногою, позаяк чоловіки не змогли взяти владу над жінками навіть у власних родинах. Відтоді жінки не знають перепон у марнотратстві, тому що закон більше не встановлює меж їхнім витратам, і вони впевнені, що в чоловіка не вистачить духу зупинити їх. Саме тоді вони уявили себе рівними нам і скоро, поза всілякими сумнівами, вирішать, що перевершують нас.

Не війна вбиває нас, а розкіш. Імперія принесла нам багатства, але відтоді доброчесність почала занепадати. Гроші та розбещеність текли до нас стрімким потоком, доки ми всі не потонули в розніженості та розпусті. Тепер жінки дозволяють собі робити нам зауваження на людях або в бесіді за столом, якщо ми припускаємося навіть незначної