Читати книгу - "Звільни свого внутрішнього римлянина"

фактичної помилки. Ми, римляни, можемо правити цілим світом, та нами самими керують жінки. Колись їхній низький статус був запорукою цнотливості, а тяжка праця робила їхні руки сильними й серця — чесними. Тепер же ми страждаємо від хвороби, що зветься мирним життям. Мій товариш, лікар, нещодавно помітив, що раніше у жінок не вилазило волосся й ніколи не боліли ноги, а зараз їм усім треба імпортних шиньйонів і буквально кожна скаржиться на біль у суглобах. Нині жіноче тіло вражене тими самими надмірностями, що колись узяли гору над чоловіками. Сучасні жінки допізна не встають з-за столу та п’ють більше, ніж чоловіки. Вони викликають чоловіків на змагання з боротьби; вони так само, як ми, блюють, коли їхні шлунки переповнюються їжею. Вони без кінця гризуть кригу, щоб покращити травлення, і, хоча природа створила їх пасивними в пристрасті, вже дорівнялися до чоловіків у сексуальному бажанні. Вони весь час винаходять нові види розпусти та відіграють у статевих стосунках дедалі активнішу роль. Якщо жінки поводяться гірше за чоловіків, то хіба варто дивуватися з того, що дехто з них швидко лисіє та має хворі суглоби?

Сучасні жінки нетямляться від бажання до чоловіків найнижчого сорту: гладіаторів, колісничих, акторів або просто якого-небудь м’язистого погонича мулів із вулиці. Вони відчиняють двері свого будинку будь-якому перехожому і живуть, ніби повії. Те, як вони ходять і одягаються, як пускають бісики мало не кожному, кого бачать, як відверто обіймаються та пристрасно цілуються на учтах — все виказує їхню внутрішню зіпсованість. Я знав одну жінку на ім’я Еппія, котра була, не більше й не менше, дружиною сенатора і втекла з якимось гладіатором до Єгипту. Залишила свій дім, залишила заплаканих дітей. Покинула навіть актора Париса, котрого колись так палко кохала! Та, яка виросла в розкошах, не побоялася труднощів морської подорожі. Вона не злякалася неспокійних вод Адріатики та високих хвиль Іонійського моря і твердо вирішила тікати з коханцем. І заради чого все це було? Ким насправді був чоловік, який настільки її розпалив і полонив її серце? Що вона побачила в ньому такого, заради чого варто було робитися гладіаторською підстилкою? Рани на плечі, що ледь-ледь затягнулися, шрами на голові, де її натирає шолом? Волосата бородавка на носі, смердючі виділення з ока? Ні, їй було досить того, що він — гладіатор. Це робило його прекрасним, як Гіацинт[35], і достойним того, щоб заради нього забути свого чоловіка, сестер і дітей. У що вона насправді була закоханою, так це у його зброю — сподіваюся, ви мене зрозуміли.

Як же змінилися часи! Ігнацій Меценій до смерті забив свою дружину палицею за те, що вона випила надто багато вина. І його не лише не віддали під суд — ніхто навіть не сказав йому жодного слова несхвалення. Усі порядні люди погодились, що вона на це заслуговувала, через те що такою поведінкою подавала дуже поганий приклад. Не підлягає сумнівам, що будь-яка жінка, котра п’є до непристойності багато вина, зачиняє свої двері перед усіма чеснотами, щоб розчинити їх перед хибною поведінкою. Звичайно, чимало чоловіків досі з усієї сили намагаються взяти гору над своїми дружинами. У багатьох жінок обличчя бувають спотворені забоями або шрамами. Одна з таких колись поскаржилася моїй матері на погане поводження чоловіка, але та просто порадила розцінювати свої шлюбні обіцянки як обернення в рабство, а рабиня не може виявляти неповаги до свого господаря.

А одного разу я зіткнувся з агресивною жіночою поведінкою у власній родині. Не так давно я гостював у свого брата Квінта в Арканумі. Він поводиться зі своєю дружиною спокійно та м’яко, не даючи бодай найменшого приводу для сварки. Дуже доброзичливим тоном він якось сказав їй: «Помпоніє, чи не покличеш ти жіноцтво до столу, а я тим часом сходжу по чоловіків?» Хіба може бути щось шанобливіше за подібне звертання? Та дружина різко йому відповіла: «Я тут і сама наче гостя, хіба ні?» Я не зовсім зрозумів, що вона мала на увазі, можливо, почувалася напружено та невпевнено через те, що всі її статки перейшли у власність чоловіка. «Ось із чим доводиться мати справу буквально щодня!» — сказав мені Квінт. Житейські дрібниці, я розумію, але вони дуже дратують. Вони перетворили те, що мало бути приємним раннім обідом, на тяжку повинність. Дружина мого брата навіть не лягла за стіл. Квінт наказав віднести кілька страв їй до кімнати, та Помпонія вередливо ними знехтувала. Коротко кажучи, мені ще ніколи не випадало бачити такої неґречної поведінки. Брат розповів, що вона навіть відмовляється ділити з ним ложе. Коли я повернувся додому, то написав листа до її брата (її батько вже помер), у якому зазначив, як погано його сестра поводиться з моїм братом, і попросив його вжити відповідних заходів.

На жаль, такі конфлікти не завжди можна вирішити. То що робити, якщо ви все ж таки вирішили розлучитися? Якщо хочете покласти шлюбові край, все, що потрібно, — це повідомити дружину: на словах, листом або просто послати до неї раба з усним повідомленням. Подружнє життя є заснованим на згоді між чоловіком і жінкою шлюбного віку і відбувається з дозволу відповідних піклувальників, а коли згоди між чоловіком і жінкою більше немає, не існує і підстав для збереження шлюбу. Звичайно, у реальному житті все буває набагато складніше, і насправді досягнення домовленості про розлучення зазвичай потребує тривалих перемовин між обома родинами.

Такого поняття, як спільне майно, у Римі не існує. Загальний принцип, за яким відбувається майновий поділ під час розлучення, передбачає, що жінка забирає з собою те, що принесла чоловікові для спільного життя як посаг. Тому я завжди раджу молодим чоловікам тримати повну вартість посагу окремо, напоготові, щоб у разі розлучення можна було її відразу ж компенсувати. Суд наполягає на повній виплаті, перш ніж буде ухвалено постанову про розлучення, тож якщо ви одружилися з дівчиною із багатої родини, яка принесла із собою великі статки, то у вас можуть виникнути проблеми. Коли не виявити певної обережності, можна потрапити в повну залежність від дружини. Однак якщо ви розлучаєтеся з її вини, із вартості посагу ви маєте право утримати витрати на дітей у пропорції однієї шостої на кожну дитину, але не більше половини. Можна також утримати одну восьму та одну шосту від вартості посагу як покарання за виявлену нею аморальність, якою вважається подружня зрада. Одначе пам’ятайте про те, що розлучення набуває сили лише після того, як відповідну постанову буде