Читати книгу - "Темна Академія-4, Марина Сніжна"

– Почнемо жеребкування, – почувся холодний голос майстра Лорна. – Поєдинок перший.

Уперед виступив Одер Мадр. Виставивши руки перед собою, забурмотів якесь заклинання. За кілька секунд у повітрі виникла блискуча прозора сфера. У ній плавали невеличкі сувої, скріплені стрічками. Неважко здогадатися, що на сувоях написані наші імена.

Ми всі завмерли. Напружено спостерігали за кожним рухом викладачів. Функцію «долі» довірили майстру Кулаку – не все ж йому тут меблі зображати. Вистачає і декана для цієї ролі, – промайнула в мене мстива думка.

Ох, явно не про те я зараз міркую! Треба зосередитися на поєдинку, а не на тому, як шалено дратує декан Байлерн.

Поки майстер Кулак з непроникним обличчям шарудів у сфері, готуючись витягнути імена перших «щасливців», Чарунчик продовжив давати останні настанови. Повідомив, що бойові заклинання використовувати не можна. Як і особливі здібності, що можуть завдати серйозної шкоди супротивнику. Тих, проти яких адепти поки що не вміють захищатися. При цих словах лорд Фармін промовисто поглянув на рудого. Крістор помітно зажурився. Вогонь залишався його єдиним шансом вистояти у поєдинку.

– Зосередьтеся на прийомах рукопашного бою, – безжально сказав Чарунчик. – Ви вже достатньо ними володієте. Всі приблизно на рівних. Навіть те, що деякі з вас додатково займалися з особистими наставниками, навряд чи є вагомою перевагою. Зали для тренувань завжди відчинені для адептів. Хто хотів займатися додатково, робив це.

Хтось із адептів гірко зітхнув. Напевно, той, хто проводив усі вечори на заїжджому дворі пана Дам’єна, а не на додаткових тренуваннях. Ось зараз і з’ясується, хто на що здатний.

Цікаво, мені якось допоможе те, що я весь цей час до ліжка ледве жива доповзала? Навіть незважаючи на те, як натаскував мене декан, я помітно поступалася багатьом. Єдине, що могло мені допомогти – особливий режим бою, якому встигла навчитися. А ще легкість. Навряд чи їх можна віднести до особливих здібностей, що знаходяться під забороною. З таким самим успіхом ними тоді можна вважати й більшу витривалість і силу напіворка в порівнянні з іншими расами.

Але я все одно вирішила, що задію це тільки якщо іншого виходу не буде. Подивлюся, на що здатна без додаткових переваг, котрі з незрозумілої причини доступні моєму тілу.

– Крістор Гілмс, – озвучив ім’я першого «щасливця» майстер Кулак.

Рудому, схоже, сьогодні щастить як утопленику! Ще перший поєдинок випав. Цікаво, з ким він має змагатися?

– Даннір Кольм, – послужливо відповів на моє німе запитання викладач, прочитавши ім’я на другому сувої.

В принципі, непогано. Данір вважається середнім адептом. З ним навіть я була б не проти встати в пару. Принаймні, хоч якийсь шанс залишився б на перемогу. Хоча, судячи з обличчя Крістора, його це не втішило.

– Гей, ти чого? – тихенько прошепотіла я, тицьнувши його в бік. – Адже непоганий вибір!

– А якщо я все одно зганьблюся? – так само тихо відгукнувся Крістор, намагаючись, щоб Шейріс не почула.

І я зрозуміла, що насправді його турбує. Не ймовірність програшу, а те, що Шейріс може в ньому розчаруватися. За останній тиждень вони дуже зблизилися. Крістор навіть почав ходити на тренування з нею та Едвіном. Підозрюю, що не лише для того, щоб посилити свої фізичні можливості, а й для того, щоб не залишати кохану наодинці із суперником.

– Все буде добре, – сказала я якомога впевненіше і підбадьорливо посміхнулася.

– Летті Тіррен, – сказав майстер Кулак. Я здригнулася, повертаючись до того, що відбувалося навколо. Другий сувій викладач розгортав, як мені здалося, болюче повільно. Я ледве собі нижню губу не згризла від хвилювання. – Її суперник – Ельмер Лунт.

Прокляття! Я нервово проковтнула і знайшла поглядом Ельмера. Той задоволено посміхнувся. А потім красномовно провів рубом долоні по горлу, даючи зрозуміти, що мені кінець. Мстиво подумала про те, що ось з ним я точно не посоромлюся використовувати свої здібності. Заслужив! У нас із ним були особисті рахунки ще з того часу, як він брав участь у нападі на мене в душовій. З того дня мало що змінилося. За будь-якої зручної нагоди Ельмер давав зрозуміти, наскільки нижчою за себе мене вважає. Що ж, я зроблю все, щоб перемога не дісталася йому занадто легко! У тому, що він переможе, не сумнівалася, але так просто здаватися не стану.

Шейріс дістався супротивник, приблизно рівний їй по силам. Подруга вкотре вразила, коли висловила із цього приводу розчарування.

– Я хотіла когось сильнішого, – пояснила вона у відповідь на мій здивований погляд.

Я подумала про те, що охоче б із нею помінялася, але нічого не сказала. Не хочу виглядати ще більш жалюгідно. Тим більше коли декан раз у раз поглядає на мене з явним глузуванням.

Лорану дістався один із найслабших, до чого він поставився спокійно і лише зневажливо скривив губи.

Суперник Едвіна ж приречено зітхнув:

– Мені капець!

І з чим усі були абсолютно згодні. Проти напіворка в рукопашній ніхто не мав шансів.

Коли всі сувої знову занурили у сферу і стали вибирати суперників для другого поєдинку, я впіймала себе на тому, що гризу нігті. Прокляття! Вже давно за собою такого не помічала!