Читати книгу - "Магія у подарунок, Мiла Морес"

Ми з Енді виглядаємо парою, яка повільно гуляє по вулиці. На телефоні висить Дайна, навіть не хочеться відповідати, щоб не прогавити жодної миті з цим хлопцем, але я таки беру трубку з поваги до подруги.

- Алло, привіт!

- Привіт, Есмо! Чим займаєшся? У тебе як справи? – все той самий милий і веселий тон, яким Дайна говорить завжди.

- Все гаразд, я гуляю. А ти як?

- Я вдома, нудно жахливо! Хочу кудись сходити, але ще не визначилася, яке місце вибрати.

- А куди хочеш піти?

- У нічний клуб.

- Ого, ти певна? - Вона мене спантеличила.

- Так, я давно хотіла. Потанцювати, випити, з хлопцем познайомитись… Ну, ти й сама розумієш, що пояснювати. Підеш зі мною?

- Дайно, з хлопцями краще знайомитися десь у більш пристойному місці. Знаєш, у клубі ніхто не шукає серйозних дівчат.

- Та мені й не потрібна серйозність, - упустила це з легкістю, ніби це для неї звична справа, но я знаю, що вона не з таких дівчат.

У мене зараз відчуття, що спілкуюся з молодшою сестрою. Чомусь я відчуваю свою відповідальність, ніби від мене залежить, чи піде вона до клубу. А це чомусь одразу представляється небезпечним.

- Зачекай мене, Дайно, підемо разом. Тільки не ходи туди сама, гаразд?

- Чудово, Есмо! Я така рада, що ти зі мною!

Її дитяча безпосередність мене розчулює. Це друга людина, яка може змусити мене розтанути. Я вже прикипіла до неї, як до рідної сестри. І хоча клуби я не люблю, доведеться її супроводжувати хоча б для захисту. Не пробачу собі, якщо її хтось образить.

- Я передзвоню тобі, – відключилася.

Енді, напевно, прислухався до розмови.

- Справи, значить? – дивиться на мене сумно.

- Подруга хоче до клубу. Не можу дозволити їй піти самій, вона надто наївна дівчина.

- Розумію. Ти про всіх так дбаєш?

- Чому? Ні, тільки про добрих людей. Вона для мене важлива. Я не можу пояснити своїх почуттів, але в ній я знайшла споріднену душу.

- Тоді я з вами.

- Що?

- До клубу піду з вами. Що тендітним дівчатам робити в такому місці? Захищатиму вас від збоченців, - весело посміхається.

- Ти правда думаєш, що то мені потрібний захист? – я сміюся, хоч його ідея мені подобається. Розлучатися з ним зараз точно не хочеться.

- Іноді потрібна.

Так, це він має рацію. Я не забула, як він вчасно посадив мене на свої коліна. У цьому не було тоді й натяку на пошлість, але по тілу знову зрадницьки пробігли мурашки.

- Поїхали за твоєю подругою, потім відвезу кожну додому.

- Тільки якщо опівночі.

- Інакше карета перетвориться на гарбуз?

- Щось типу того…

Ми вже їдемо за Дайною. Я вдруге сиджу поруч з Енді у автомобілі та насолоджуюся. На машині мені доводиться рідко пересуватися, але ця плавність мені подобається.

- Привіт, - Дайна йде до мене обійматися. - А це хто? Який красень!

- Це Енді.

- Твій хлопець? Ти не казала, що з кимось зустрічаєшся. Чи це на один раз? - Подруга тараторить, вставити слово не можна. – Я пам'ятаю, ти казала, що часто водиш хлопців. Я цілком нормально до цього ставлюся!

Я вже заливаюсь фарбою до коріння волосся. Навіщо вона все це говорить в присутності Енді? Та й не воджу я хлопців! Створюю періодично, це зовсім не те саме, що знімати когось у клубі.

- О, вечір обіцяє бути спекотним, - це коментар від Енді. – Поїхали.

Я забула натякнути Енді, що Дайна не в курсі моїх магічних штучок. Він мовчить, уважно вдивляючись у дорогу. Подруга на задньому сидінні не змовкає, щебече про все поспіль. Знатиму, що вона і таємниці легко відпускає на волю.

- Есмо, ти коли до мене переїжджаєш? Я трохи розійшлася, зробила ремонт у найбільшій кімнаті, меблі оновила, подушок накупила, все з яскравими наволочками. Тепер там все сяє в очікуванні тебе! Але якщо тобі не сподобається, можна переробити, навіть у чорний колір пофарбувати.

- Дайно, адже я ще не погодилася.

- Це справа часу. Скоро ти побачиш мій дім і закохаєшся в нього! А якщо хлопців туди незручно водити, то я дам тобі ключі від моєї квартири в місті, іноді там можна ночувати. Але в будинку у нас буде величезна ванна з гідромасажем, там також має бути весело. Хочеш сьогодні випробувати? У тебе якраз красень намалювався для компанії, - вона багатозначно киває у бік Енді, грайливо смикаючи бровами. – Я, звичайно, з вами не напрошуюся, лише пропоную цікавий відпочинок.

Я заплющую очі і потираю лоба долонею, схиляючи голову. Хочу сховатися в пісок, зануритися глибше і не показувати зовні дзьоб. Дайна все базікає і базікає. Я зовсім не проти. Її голос мені подобається, балаканина теж, але зараз вона дуже багато озвучує.

Енді посміхається, але мовчить. Цікаво, що він подумав про спільне прийняття ванни? Зрозуміло ж, що малися на увазі не лише лазневі процедури. У мене засвербіло десь між ніг, так і хочеться крутитися в кріслі. Якщо тема розвиватиметься, можу і вологий слід залишити на сидінні. Жартую, звісно. А може й ні.

- Дайно, будь ласка, не кажи такого при Енді, - я схаменулась занадто пізно. Не думала, що дійде до обговорення вибору нижньої білизни, розпитувань про зручні пози.

- А чому? Йому ніяково? Я думала, у вас вільні стосунки.

- У нас немає стосунків, він просто мій знайомий. Але такі розмови зараз недоречні, - я точно її зараз відчитую, як зла сестричка.

- Все гаразд, Есмо, я не проти. Дайно, можеш продовжувати. Мені дуже цікаво дізнатися більше про ваші жіночі справи, - знову сміється, ще й у дзеркало заднього виду поглядає на подругу.

Чого це він часто туди заглядає? Блондинки подобаються, так?

- То я ось і кажу, Есмо, тобі більше подобається зверху чи знизу?

Енді пирснув і оголив свої гарні зуби.

- Я хочу спробувати по-різному. Це ж нормально, так? Есма, а тобі боляче було вперше?

Де вже цей клуб? Чому ми так довго їдемо? Ми що кола нарізаємо, щоб задовольнити їхню цікавість повністю? Бачу ж, що й Енді ця тема зайшла, тільки я не спостерігаю поряд піску, в який можна пірнути, щоб сховатися.