Читати книгу - "Магія у подарунок, Мiла Морес"

- Дайно, давай обговоримо це потім, наодинці, добре?

- Але мені ж зараз треба знати, я ж хлопця вибиратиму для першого разу.

Машина вже в'їхала на паркування, нам час виходити. Я нерішуче відстібаю ремінь, скоса поглядаючи на Енді. Він так само посміхається, тільки вже з меншими веселощами.

- Дайно, знаєш, не варто так кидатися у вир із головою, - каже Енді, коли ми йдемо до входу в клуб, я йду між ними. - Жоден хлопець тут не оцінить того, що ти незаймана. Тобі зроблять боляче, може, навіть скривдять. Не варто так себе опускати. Ти гідна кращого ставлення, нормального хлопця, який тебе полюбить.

Я заслухалася, його голос заспокоїв і мене, але я засумувала. Енді оцінив якості Дайни, її щирість, безпосередність, прямолінійність та й збережена невинність, судячи з усього. Я на її фоні виглядаю доступною та легковажною. Так випливає з усього, що встигла сказати подруга у машині. Може вона це спеціально?

Ні, навряд. Вона не зла людина, просто до безумства відкрита і щира.

Ми зайшли до клубу і ледь не оглухли від гуркоту музики. У моїх вухах одразу задзвеніло, пальці почали тремтіти, у грудях завібрувало. Спостерігаю за Енді, йому теж некомфортно, він раз у раз прикладає руку до грудей, важко ковтає, очі бігають. Говорити всередині складно, доводиться кричати і доповнювати все жестами, щоб, напевно, бути зрозумілим.

Дайна влилася швидко, відразу пішла танцювати. Її коротка сукня здіймається при кожному русі, навіть сідниці поблискують, і злегка відкривається мереживна білизна. Відчуваю, мені доведеться відривати від неї чоловіків. Дівчинку вже обступили голодні шуліки, кружляють навколо, чекаючи моменту. Ми з Енді стоїмо біля барної стійки, невідривно дивимось на Дайну, якій, схоже, дуже весело. Хтось уже подав їй коктейль, тепер вона танцює разом із ним, тобто з келихом.

Відгриміло кілька пісень, і ввімкнулась ніжна повільна мелодія. Вухам полегшало, біля Дайни відразу кілька запрошуючих, вона вибирає, хто їй більше подобається. До мене теж підійшов один симпатяга, але відповісти на запрошення я не встигла.

- Вона зі мною, - Енді взяв мене за руку і потягнув на танцювальний майданчик.

Притискає мене до себе, дбайливо тримаючи за талію. Ми в небезпечній близькості один від одного, я відчуваю його запах, закочую очі від насолоди. Мені і спокійно зараз, і хвилююче. Від його близькості я намокаю за мить, важко дихаю, мабуть, він це помітив. Може його вразили розповіді про моє сексуально активне життя? Як тепер виправдатись? Минулого разу я йому говорила, з якими хлопцями сплю, але ж він цього не пам'ятає.

Гаразд, можна не морочитися, забуде і цього разу.

Мелодія перелилася в танцювальну, повільний танець закінчено, але я б ще так постояла з Енді обійнявшись. Подивсилая на годинник, вже час розходитися. На секунду загубила Дайну, але тут смикнувся Енді, вказуючи мені на подругу. Її вже веде за собою якийсь хлопець.

Енді швидко розштовхав натовп своїми широкими плечима, і ми наздогнали Дайну в ту саму хвилину.

- Вона зі мною, - Енді взяв Дайну другою рукою, не відпускаючи мене і потяг обох до виходу.

Я посміхнулася. Приємно, коли чоловік все вирішує. Тільки Дайна чинила опір, брикалася, як кізочка, щось вигукувала, тягла нас назад. Безуспішно, звісно. Через кілька хвилин, коли ми вийшли на вулицю, притихла, опустила очі, але обличчя не було скривдженим чи сумним. Вона підкорилася чоловічій волі, не встоявши перед його силою.

- Тепер додому. Погуляли й досить.

Енді посадив нас у машину і повіз назад до будинку Дайни. Подруга мовчки сиділа усю дорогу, просто дивилася у вікно. Я навіть не зрозуміла, вона засмучена, спантеличена чи ще чогось.

- Все гаразд, люба? – дивлюся на неї із турботою.

- Так, Есмо! Мені сподобалося! - Відповідає з тією ж жвавістю, як і раніше. - Я стільки ще в житті не танцювала! А хлопці такі галантні, не обділили увагою. Все ж таки це приємно. Давай якось повторимо!

Дайна задумливо відвернулася до вікна, на її обличчі завмерла мрійлива посмішка. Подруга ніби забула, що основної мети в клубі не було досягнуто, адже вона пішла без хлопця. Я подивилася на Енді, зобразивши нерозуміння на обличчі, він просто знизав плечима.

Проводили разом Дайну до помешкання.

- Може зайдете? У мене є вільні кімнати, можете залишитися на ніч.

- Ні, ми підемо.

- До тебе чи до нього?

Ми вже стоїмо на порозі, намагаючись піти, а подруга не здається.

- До нього, - я швидко відповіла.

Залишилося півгодини до півночі, треба поквапитися. Енді не здивувався моєї відповіді, взагалі ніяких емоцій не виявив. Ми обидва знаємо, що я блефую. Вийшли надвір, стоїмо навпроти парку і вдвох вдивляємось у його глибину.

- Хочеш, я познайомлю тебе з Дайною? Маю на увазі по-справжньому. Так, щоб ти не забув.

Не знаю, навіщо це запитала. Найгірше буде, якщо він погодиться, і моя подруга почне зустрічатись із хлопцем моєї мрії. Жаль, що не можна забрати свої слова назад, щоб вони ніколи не були озвучені.

- Ні дякую. Вона не на мій смак, - після його відповіді відлягло.

- Я думала, тобі подобаються блондинки.

- Коли я таке казав? - Він дивиться на мене з усією увагою, а я хмурую брови. І справді, я примішала сюди першу нашу зустріч, яку він не пам'ятає.

- Мені так здалося.

- Мені подобаються зеленоокі брюнетки, - він пильно дивиться мені в очі, мої щоки рудіють. Здається, він хоче мене поцілувати. Я чекаю із завмиранням серця. - Прогуляємось ще трохи?

Знову облом, ніяких поцілунків. Він різко обірвав наш зоровий контакт.

- Не більше півгодини.

Ми швидким кроком йдемо алеєю парку. Навколо ні душі. Не знаю, куди ми зараз поспішаємо, у цьому вже немає сенсу, але я йду за ним у тому ж темпі. Час розходитися. Я зняла ілюзорну сукню, яку одягала для клубу. На мені знову спортивний костюм.

Несподівано Енді зупинився і сів на лавочку. Подивилася на нього запитливо. Зараз не ліпший момент, щоб сидіти у парку, прохолодно, та й часу нема для цього, куди вже розтягувати.