Читати книгу - "Запасна наречена. У відпустку в інший світ, Анна Лерой"

— Це все просто чудово, але що ми — останній шанс, чи що? — виривається в мене трохи більш невдоволене, ніж хотілося. 

— Кому як, — зітхає Лендос. — Церемонія сама по собі непроста. Щоб її провести, потрібно чимало вітальної енергії, фактично це доступно тільки іссейлам, і то не завжди проходить без неприємностей і надзвичайних подій. Жінок насправді могло притягнути суттєво менше, ніж було наречених-чоловіків. Організовувати таке для одного — марнування ресурсів. А група тих, хто шукає, має бути підібрана за силою і складатися з сейлів однієї статі, інакше може виникнути плутанина... 

— Не та кількість?

— Так, знову ж таки. Або Поклик притягне одних чоловіків, коли в групі шукачів буде змішаний склад, — усміхнулася Лендос. — А скористатися вдруге Покликом вдається мало кому.

— Але можна ж знайти і без таких складнощів, так? — я згадала Еллі і Каса, у них, як мені здалося, все більш ніж співзвучно і гармонійно, їх буквально примагнічувало одне до одного.

— Так це напружуватися потрібно, шукати! Поклик застосовують у крайніх випадках. Здебільшого для сейлів із високим рівнем вітальної енергії, їм потрібніше і їх не так і багато. Та й найкращий контроль можливий тільки в гармонійному зв'язку. Є такі складні випадки, коли без нього ніяк. І так, Поклик не підкоряється наказам, не можна в нього потрапити за запрошенням або завдяки статкам сім'ї...

— Але Еллі!..

— Молодший Фос був хитрішим, він знайшов свою сейлу раніше й обставив усе красиво, — схвально розсміялася Лендос. — Щоправда, їм щастить із пошуком пари, цим Фосам, чуття якесь особливе, ніякого Поклику не потрібно. Що матінці Кассіеля, що самому іссейлу. Ох і гарна вони пара з Ріаннон. Були.

— Тобто «були»? — я дивуюся, адже мені казали, що всі іссейли тільки в парі стають іссейлами. Хоча про розлучення я не запитала... Чи іссейл Фос вдівець? — А що з його дружиною? Ріаннон, так?

— Що?.. — Лендос ніби не одразу розуміє, про що я запитую. А потім швидко відмахується. — Не звертайте уваги, все в них добре, це я сказала не так. Красива пара — і крапка.

Гаразд, вирішую я подумки. Може, випадкова обмовка... Тільки роблю позначку довідатися все або хоча б на дружину Морозка подивитися. З більшою ймовірністю доля його дружини очікує й Еллі. А я якось за минулий день прикипіла до цієї милої дівчинки всім серцем.

— Дивні у вас усе ж таки традиції, — зітхаю. — Хоча я й розумію, що це необхідність, а не просто заради розваги...

— Ми звикли, — знизує плечима Лендос. — До того ж якщо дозволиш собі розслабитися, то тобі вони не здадуться такими вже незрозумілими. Головне — не давати жодних обіцянок і не брати особливих подарунків — з особистими символами. 

Ага, мені навіть зрозуміло, що саме вона має на увазі. Виходить, та квітка-кулон не просто так так розцвіла.

— І що, достатньо слів? Бо казати можна все, що завгодно! У декого рот не закривається…

— Якщо пара співзвучна, гармонійна, то ми, сейли, дуже швидко обмінюємося вітальною енергією. А далі — прямий шлях до іссейла домену, щоб той перевірив, чи з доброї волі зв'язалися ці двоє. Також можна звернутися до Благого ордену. Або до батьків обранця-обраниці, там теж свої перевірки й розмови. Але відмовитися від своєї пари після обіцянок не так і легко, навіть якщо вона — людина. Тому вибір такий важливий.

Ну так, якщо ти прив'язаний до однієї людини назавжди, то й справді вибирати варто ретельніше. Або ж просто закохатися до зірочок в очах. Мда... І одразу ж виникає питання про зради, трохи цікаво, але ми йдемо не так і далеко від загальної групи, тож я мовчу. Не буду я розважати своїми питаннями сейлів! 

У тиші, що виникла раптом, — і мені нічого було ось так одразу запитати, і Лендос мовчить, — чутно, як Морозко розповідає про якісь історичні подробиці побудови зовнішніх стін. Лекція триває. На жаль, я пропустила більшу частину промови, тож вже і не розібратися, про що це він.

— У вас тут туристичні довідники є? — зітхаю. Ясна річ, сама винна, тепер доведеться добирати подробиці самостійно. 

— А це що? — здивовано дивиться Лендос.

— Річ у тім, що я не особливо вже розумію, про що розповідає іссейл Фос. Та й ми відстали від загальної групи. Може, є книжки чи журнали з подібними екскурсіями та відомостями. Краще б із картинками...

— А, атласи? Тоді за мною, — старенька підморгує мені і з несподіваною спритністю звертає в сусідній коридор, який закінчується вузлом переміщення. Секунда — і ми виходимо в іншому місці.