Читати книгу - "Порожнеча, Liia Hill"

  Ми тримаємося за тих, хто не може нас любити, з багатьох причин.
 Іноді ми тримаємося, бо переконуємо себе, що обставини зміняться. що якщо ми любитимемо сильніше, якщо віддаватимемо більше, якщо залишимося, ситуація зміниться, цінність нашої любові буде визнана, її оберуть.

 Іноді ми тримаємося, бо відчуваємо, що мусимо. 
Відчуваємо, що маємо бути тими, хто виправляє, хто зцілює, хто доводить, що люди не відмовляються від тих, у кому бачать щось прекрасне. 

 Іноді ми тримаємося, бо відчуваємо провину, бо думаємо, що піти й обрати себе — це означає відкинути когось, хто нам не байдужий, це означає зрадити їхнє серце.

 Іноді ми тримаємося, бо думаємо, що більше ніколи не знайдемо людину, яка доведе нам, що любов — це не те, що повинно завдавати болю.

  Іноді ми тримаємося, бо втрачаємо віру в те, що любов може бути ніжною, що в житті є щось більше, ніж те, на що ми погоджуємося.

 Іноді ми тримаємося, бо легше заповнити свої порожнечі іншою людиною, навіть якщо вона нас не цінує, бо ми ще вчимося цінувати самі себе.

 Ми тримаємося за тих, хто не може нас любити, з багатьох причин. І це нормально. 

 ВІДПУСТИТИ— це одне з найважчих рішень, яке доведеться прийняти. 
Але врешті-решт тримати поруч із собою людину, яка змушує вас почуватися занадто гучним, яка просить вас заглушити вашу душу, — це найбільша несправедливість, яку ви можете вчинити проти свого серця. 
Це глибока зрада по відношенню до себе, бо ви заслуговуєте бути поруч із тими, хто бачить вас, хто живить і надихає вас, хто приголомшує вас у найкращих сенсах. 
Важливо навчитися перестати романтизувати те, що завдає вам болю. 
Важливо піти, навіть якщо це важко, навіть якщо ви не хочете стикатися з втратою, бо саме в цьому випробуванні ви навчитеся обирати своє власне серце.