BooksUkraine.com » 📖 Фентезі » Ліхтарики для ЇЇ Величності, Айлін Вей 📚 - Українською

Читати книгу - "Ліхтарики для ЇЇ Величності, Айлін Вей"

50
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Ліхтарики для ЇЇ Величності" автора Айлін Вей. Жанр книги: 📖 Фентезі. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 13
Перейти на сторінку:

 Я кладу стрілу назад до колчана, але лук за спину не вішаю, натомість затискаю його колінами. Довіряти цьому магу в мої плани не входить. Стягую каптур, опустивши голову. Руками пригладжую волосся, що вибилося з тугої зачіски.Перехоплюю лук до рук і коли впевнююсь, що вигляд в мене нормальний - підіймаю очі. В мить наші погляди зустрічаються і здається стався б магічний вибух, якби я поспішно не відвела погляд.

- Ти...?

- Що?

- Хто ти?.

- Ем.., захисниця цих земель, - ну звичайно правди казати я не стала. Та й хто повірить, що наслідна принцеса розгуляє лісом одна однісінька.

- Тобто стражниця Цзюнь, - на мій кивок, на обличчі хлопця проскакує недовіра.

- А Ви? До речі було б справедливо, якби Ви теж відповідали у вічливому стилі.

- Любите формальності, Шимей?

- Невже Ви так впевнені, що я молодша за Вас? І Ви, Шаое, не відповіли мені хто ж Ви.

- Я справді в цьому переконаний. а щодо вашого питання - в мене немає точної відповіді.

- Незнеєте хто Ви? Чи маєте настільки багато професій, що щоб їх перерахувати знадобляться роки. А може жодної?

- Все і відразу, юна міс. Але якщо це так турбує Вашу душу, то відповім так: я маг.

- Помітила.

- Стражі добре обізнані в цьому еге ж? Не підкажете мені, де можна знайти нічліг?

- Ось тут під деревом, найкраще місце.

- Невже?

- Так, - відповіла, а погляд став сумним. Як багато я б віддала за те, щоб хоч раз заночувати не взамку, подивитися на нічне небо і відпочити від тієї метувні.

- Тоді заночую тут, - його тон голосу був максимально спокійним. Я поглянула на нього, міркуючи чи не жарт це, але він виглядав так, наче це звичайна справа. Мого обличчя торкнулося здивування, коли хлопець всівся на холодну і досить вологу траву.

- Ви ж не серйозно?

- А чому ні? Як на мене прекрасний спосіб відчути зв'язок з місцевою флорою. Його незворушність лякала, здалося, що йому байдуже до всього. 

 Руді пасма впали на його очі, коли він ліг на килимок з листя клену. Ця картина була б милою, якби не той факт, що він маг. Я ступила вперед на декілька кроків. Тепер могла вдосталь розглянути його. Гострі вилиці та підборіддя,тоненький, ніби намальований ніс. Його обличчя певно привабило не одну дівчину. І не одна обпалилася холодом його очей. Багряні, покусані вуста пересохли.

- Ви давно пили воду?

- А в юної бунтарки є з собою кухоль?

- Ні але... Зачекайте, чому бунтарка?

- Я можливо не виглядаю дуже розумним, але Вашу брехню розкусити зміг. Ніяка Ви не стражниця імператора. Тонкі зап'ястки, довге волосся і я дотепер не помітив жодного шраму. Надто вже ви тендіна. Одяг теж не службовий, емблеми королівства немає. Та і хто ж зі сторожів буде носити таку прикрасу у волоссі? Я не знаю хто Ви і навіщо збрехали, але буду сподіватися, що тому є причина, юна міс.

- Такі знання, але шукаєте пристанище і спите на землі? 

- Хоч би я мав усі скарби світу, лишився б ночувати тут. Підійміть погляд до неба - сходить повний місяць.

 Я поглянула на небо, ледь помітно, але випливав місяць. Потрібно до замку. Інакше мені гаплик. Вслухаюся в звуки - тихо. Птахи сплять, тобто година пізня. Швидко закидаю зброю за спину.

- Цей лук - як витвір мистецтва. Деревина міцна, тятива пружна, а стріли Ваші заточені на вбивства. Сподіваюсь жодна з ним не поцілить в мене, Шимей. Дозволь запитати твоє ім'я.

- Мені час бігти.

- Нехай вітер супроводжує тебе, таємнича нечнайомко.

- Ми зустрінемося ще? - хлопець болюче нагадує старшого брата, тож зустріти його ще раз хотілося.

- Не знаю. Залишимо це питання на вирішення долі, - хлропець сів, обдаровуючи мене беземоцімним поглядом та можливо то була вдумливість? Вперше я побачила, що кутики його губ здригнулися. Сіроокий видав подобу посмішки.

 Я більше не стала чекати: розвернулась і швидким  кроком попрямувала до замку. Можливо, в мне була година, а, можливо, хвилин 10. Тим не менш бігти я не стала, занадто слизько. На ліс спускалися сутінки, коли я вже стояла біля воріт замку.                      Швидко піднялася до своєї кімнати, на шляху шкодуючи, що не назвалася рудоволосому. Перекидаю ногу за підвіконня і о чудо, в мене ще декілька хвилин в запасі до візиту батьків. Швидко переодягаюсь. Образ принцеси, але всередині дух бунтарки.                                                                                                                         

1 2 3 4 ... 13
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ліхтарики для ЇЇ Величності, Айлін Вей», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ліхтарики для ЇЇ Величності, Айлін Вей"
Біографії Блог