Читати книгу - "Ліхтарики для ЇЇ Величності, Айлін Вей"

 Я кладу стрілу назад до колчана, але лук за спину не вішаю, натомість затискаю його колінами. Довіряти цьому магу в мої плани не входить. Стягую каптур, опустивши голову. Руками пригладжую волосся, що вибилося з тугої зачіски.Перехоплюю лук до рук і коли впевнююсь, що вигляд в мене нормальний - підіймаю очі. В мить наші погляди зустрічаються і здається стався б магічний вибух, якби я поспішно не відвела погляд.

- Ти...?

- Що?

- Хто ти?.

- Ем.., захисниця цих земель, - ну звичайно правди казати я не стала. Та й хто повірить, що наслідна принцеса розгуляє лісом одна однісінька.

- Тобто стражниця Цзюнь, - на мій кивок, на обличчі хлопця проскакує недовіра.

- А Ви? До речі було б справедливо, якби Ви теж відповідали у вічливому стилі.

- Любите формальності, Шимей?

- Невже Ви так впевнені, що я молодша за Вас? І Ви, Шаое, не відповіли мені хто ж Ви.

- Я справді в цьому переконаний. а щодо вашого питання - в мене немає точної відповіді.

- Незнеєте хто Ви? Чи маєте настільки багато професій, що щоб їх перерахувати знадобляться роки. А може жодної?

- Все і відразу, юна міс. Але якщо це так турбує Вашу душу, то відповім так: я маг.

- Помітила.

- Стражі добре обізнані в цьому еге ж? Не підкажете мені, де можна знайти нічліг?

- Ось тут під деревом, найкраще місце.

- Невже?

- Так, - відповіла, а погляд став сумним. Як багато я б віддала за те, щоб хоч раз заночувати не взамку, подивитися на нічне небо і відпочити від тієї метувні.

- Тоді заночую тут, - його тон голосу був максимально спокійним. Я поглянула на нього, міркуючи чи не жарт це, але він виглядав так, наче це звичайна справа. Мого обличчя торкнулося здивування, коли хлопець всівся на холодну і досить вологу траву.

- Ви ж не серйозно?

- А чому ні? Як на мене прекрасний спосіб відчути зв'язок з місцевою флорою. Його незворушність лякала, здалося, що йому байдуже до всього. 

 Руді пасма впали на його очі, коли він ліг на килимок з листя клену. Ця картина була б милою, якби не той факт, що він маг. Я ступила вперед на декілька кроків. Тепер могла вдосталь розглянути його. Гострі вилиці та підборіддя,тоненький, ніби намальований ніс. Його обличчя певно привабило не одну дівчину. І не одна обпалилася холодом його очей. Багряні, покусані вуста пересохли.

- Ви давно пили воду?

- А в юної бунтарки є з собою кухоль?

- Ні але... Зачекайте, чому бунтарка?

- Я можливо не виглядаю дуже розумним, але Вашу брехню розкусити зміг. Ніяка Ви не стражниця імператора. Тонкі зап'ястки, довге волосся і я дотепер не помітив жодного шраму. Надто вже ви тендіна. Одяг теж не службовий, емблеми королівства немає. Та і хто ж зі сторожів буде носити таку прикрасу у волоссі? Я не знаю хто Ви і навіщо збрехали, але буду сподіватися, що тому є причина, юна міс.

- Такі знання, але шукаєте пристанище і спите на землі? 

- Хоч би я мав усі скарби світу, лишився б ночувати тут. Підійміть погляд до неба - сходить повний місяць.

 Я поглянула на небо, ледь помітно, але випливав місяць. Потрібно до замку. Інакше мені гаплик. Вслухаюся в звуки - тихо. Птахи сплять, тобто година пізня. Швидко закидаю зброю за спину.

- Цей лук - як витвір мистецтва. Деревина міцна, тятива пружна, а стріли Ваші заточені на вбивства. Сподіваюсь жодна з ним не поцілить в мене, Шимей. Дозволь запитати твоє ім'я.

- Мені час бігти.

- Нехай вітер супроводжує тебе, таємнича нечнайомко.

- Ми зустрінемося ще? - хлопець болюче нагадує старшого брата, тож зустріти його ще раз хотілося.

- Не знаю. Залишимо це питання на вирішення долі, - хлропець сів, обдаровуючи мене беземоцімним поглядом та можливо то була вдумливість? Вперше я побачила, що кутики його губ здригнулися. Сіроокий видав подобу посмішки.

 Я більше не стала чекати: розвернулась і швидким  кроком попрямувала до замку. Можливо, в мне була година, а, можливо, хвилин 10. Тим не менш бігти я не стала, занадто слизько. На ліс спускалися сутінки, коли я вже стояла біля воріт замку.                      Швидко піднялася до своєї кімнати, на шляху шкодуючи, що не назвалася рудоволосому. Перекидаю ногу за підвіконня і о чудо, в мене ще декілька хвилин в запасі до візиту батьків. Швидко переодягаюсь. Образ принцеси, але всередині дух бунтарки.