Читати книгу - "Там, де закінчуються маски , MiraLissa"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
«Хочеш — я допоможу відкрити? Просто… доторкнись.»
Крістал підвелась. Вона не встигла доторкнутись до ручки знову, як її обдало крижаним вітром. Рука миттєво вкрита інеєм — не болючим, але паралізуючим. Вона застигла на місці.
Двері відчинились самі. Увійшов хлопець і посміхнувся.
— Так ось хто порушує тишу. Моя маленька непосидюча. Може, залишити тебе так, щоб навчилась слухняності?
Його усмішка була ніжною… і лячною водночас. Вона надовго закарбувалась у її пам’яті.
Він підійшов ближче, поклав руку на її — і мороз зник. Вона змогла зрушити.
— Ну що, час знайомитись, — він обережно торкнувся її щоки кінчиками пальців. Вона почервоніла.
— Ходімо, — промовив тихо. — Нам є про що поговорити.
Сказав та вийшов з кімнати, вони пройшли прямо по коридору і зупинились біля нічим непримітної двері. Він відкрив її, зайшов усередину. В кімнаті було декілька людей, серед яких вона помітила знайому дівчину. Та ледь помітно кивнула, і хлопець посадив Крістал до себе на коліна, зайнявши своє місце.
— Вибач, люба, але поки що ти будеш ось тут, — прошепотів він їй на вухо.
Коли збори закінчились і всі вийшли, у кімнаті залишились лише троє.
— Ну що ж… Не думала, що наше знайомство почнеться з того, що мені ошпарить руку, люба, — сказала дівчина, показавши червоний слід на руці до ліктя. — Покажи, будь ласка, свою праву руку. Підніми рукав.
Коли Крістал виконала прохання, на її руці виявився ідентичний слід.
— Максе, наша пересторога спрацювала, чи не так?
— Так, звісно. — Він усміхнувся і провів кінчиками пальців по їхніх руках. Руку Крістал почало сильно пекти — але водночас опік почав заживати. Хлопець зайшов їй за спину і тихо сказав:
— Розслабся. Все буде добре, — і шепіт його на вухо дивно заспокоював.
Рука Роуз відновилась швидше.
— Ауч, Максе, ти Садюга, ти що — знову вирішив зіграти в бойового чаклуна? Хоч раз би по-людськи, без ефекту палаючої шкварки!
— Мені приємно це чути. Але ні, не міг. Хочеш шрам — можу влаштувати.
— Досить, Макс.
— Добре, добре… Покажи свою руку ще раз, люба, — звернувся він до Крістал.
Коли вона простягнула руку, по її венах пройшов ледь помітний холод. Через кілька секунд він відпустив її.
— Ну що, не боляче, правда?
Від його дотику по шкірі дівчини пробігли мурашки. Вона на мить завмерла.
— Ви закінчили? — голос Роуз був прохолодним.
— А ти що, ревнуєш, крижинка моя?
— Жартуй-жартуй… але зі мною, Максе, не варто, — у її голосі ховався лід.
— О ні, тільки не це, — Макс похитав головою. — Роуз, я пам’ятаю.
— А от мені не можна, так? Несправедливо.
Макс відчув, як щось крижане ковзає його венами — ніби голки зсередини. Вони обмінялись поглядами.
— Я… я все розповім Йому.
— Ну давай. А Він дізнається про твій останній провал. Думаєш, буде у захваті?
— Роуз, прошу. Тільки не це.
Вона махнула рукою й повернулась до Крістал. Хлопцеві одразу стало легше.
— Ну що, як ти зрозуміла, я — Роуз. А от це — ходяче поєднання егоїзму й садизму на ім’я Макс.
— А мене…
— Не потрібно, сонечко. Ми знаємо, як тебе звати, — посміхнулась Роуз. — Ми відповімо на всі твої запитання.
— Роуз…
— Я знаю, — перебила вона, подивившись на Макса так, що той трохи здригнувся.
— Добре… Я бачу сни. Вони лякають мене.
— Моя люба, всі бачать сни. Але я думаю, я знаю, про які саме йдеться.
Крістал почала розповідати. І Роуз зрозуміла — вони не помилились, забравши її з собою.
Коли дівчина закінчила, Роуз підвелась і підійшла ближче.
— Поки що ти побудеш з нами. Тобі не зовсім безпечно бути самій.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Там, де закінчуються маски , MiraLissa», після закриття браузера.