Читати книгу - "Сторіс нашого життя, MissStory"

Годинник показував 02:47. За вікном втретє за ніч хрипко прокричав голуб — або то вже Сашина уява почала видавати звуки, бо монтаж відео затягнувся.

Саша сиділа, схилившись над ноутбуком, з очима, які давно просили: «Дай нам сон!», але отримували лише нову сцену з Катіним криком:

— “Ще три присідання, і станеш людиною!”

«Мда, жорстко… Але смішно», — пробурмотіла Саша, клацаючи мишкою. Поруч лежала обгортка від півкілограмової шоколадки, яка дивилась на Сашу порожніми очима, мов казала: «Ти з’їла мене за 12 хвилин. Ми були подругами…»

Газована вода вже давно стояла без газу, мов ображена за те, що її п’ють не з келиха, а з пластикової пляшки, стоячи й криво.

А тим часом у чаті — пожежа.

Влада:

“Це що за монтаж? Мене майже не видно! Мене ніби затулили темрявою і Мариною з хореографії!”

Маша:

“Владо, це просто твоя камера не витримала твого сарказму і запотіла.”

Катя:

“В сцені з розминкою я мала бути як серйозний тренер, а не як уставший Дед Мороз! Чому залишила момент, де я впала з лавки?!”

Поліна:

“Мені ок! Я виглядаю трохи як кульбаба після торнадо, але харизма на місці! І взагалі, якщо хтось у відео смішний, то це точно я.”

Саша:

“Це ще не фінальна версія… я просто… трошки шоколадки ще…”

І вона заснула. Просто на клавіатурі. На дві хвилини. Їй снилось, як Влада шпигує за нею в темних окулярах, Катя змушує качатися на кухні, а Поліна танцює з ліхтариком замість мікрофона. Маша тим часом викликала уявну маму, щоб поскаржитися, що дівчата знову зіпсували їй «образ маминої строгості».

Саша прокинулась з відбитками клавіш на щоці і героїчною думкою: пора викладати відео!

О 03:33 ролик уже був у мережі. А під ним — перші коментарі:

“Це топ! Я сміявся до сліз!”

“Поліна — легенда!”

“Хочу фітнес з Катею! Навіть якщо вона сваритиме.”

Чат стишився. Ну, майже. Тепер всі сперечались, скільки буде переглядів до ранку. Всі були різні — і саме в тому була їхня суперсила.

Влада — мозок операції, завжди з фразами, які треба загуглити, щоб зрозуміти. Поліна — харизматична до неможливості, з таким запасом позитиву, що поруч із нею телефон заряджається. Катя — командирка, без якої тренування розвалились би за три хвилини. Маша — старша й завжди в ролі мами, яка встигає бути строгим дорослим і ніжною блондинкою водночас. А Саша — серце і монтажна машина, яка з шоколадкою і впертістю зробить із хаосу — хіт.

І хоча вона знову заснула, цього разу з посмішкою на губах, дівчата знали: це тільки початок. І хоч попереду ще буде сварок, реплік «виріж це негайно!» і зламаних триног — вони команда.

Ну… майже завжди.