Читати книгу - "Рідною, Роман Євдокимов"

Війна продає, як секс,

Як мода, хвороба, залежність.

Спочатку була ненажерливість.

Вона ж і буде кінцем.

 

---

 

Ти чуєш, сестро,

Як сонце сходить,

Як сонце світить,

Воно радіє,

Дає надію?

Ти чуєш, брате,

Як сталь кується,

Як серце б'ється,

Горить багаття,

Дає завзяття?

Ти чуєш, люде,

Земля пашіє,

Земля воліє

Родити чудо,

Родити всюди?

Ти чуєш, мамо,

Ти чуєш, тато,

Співає свято

Пісню святую?

Бо я не чую.

 

---

 

Янгол приходив до мене.

Пив та відводив очі.

Він бормотав непевно:

«Досить, не треба, не хочу».

Янгол собі, як янгол –

Крил два, руки дві, ноги дві.

Тільки мене здивувало,

Чому ті крила в крові?

Чому його руки пляшуть,

Ноги, як ватні, чому?

Він закурив, став кашлять,

Кепсько, здається, йому.

Лице бите, сажею вкрите.

Спитав чи в мене, чи в себе:

«Як ви тут можете жити?»

Плюнув, і втік на небо.

 

---

 

Час викидати сміття.

Із серця, із голови,

З майбутнього, із життя.

Я викидаю. А ви?

Треба обрати бік.

З нами чи проти нас.

Часу немає. Він стік.

Досить втрачати час.

Досить шукати, як

Вийти сухим із води,

Питати: «До чого тут я?».

Час знати, до чого тут ти.

Я викидаю сміття.

Із серця, із голови.

Без жалю, без каяття.

Я викидаю. А ви?

 

---

 

Я не такий, як вони,

Та можу зробити вигляд.

Сонячний промінь зник,

Та в мене лишається світло.

Вже закінчився день,

Але я радію щосили.

Я думаю, що я дурень.

А може просто щасливий.

Серце моє розбито,

Та я маю трохи клею.

Ти для мене – повітря.

Полетимо над землею.

Хмари тримати руками,

Впадати у божевілля.

А потім тебе не стане.

Я хворітиму на похмілля.

Сонце шкіриться, засинаючи,

Души дешево дуже заберіть,

Я засвоїв уроки. Бажаючи

Вдачі, вбийте мене. Або розбудіть.

 

 

За мотивами пісні Dumb гурту Nirvana

 

---

 

Вийди, вийди, дощику,

Зварю тобі борщику.

Солитиму жахом,

Перчитиму попілом

Юшку криваву.

Заправлю ту страву

Вогнем і залізом,

Щоб в горло не лізло.

На землі м’ясо

Розкидано рясно,

Полий його з хмари,

Додам для навару.

Війна диктувала

Рецепт, показала

Лице, хто дивився,

Той всього лишився,

Той мертвий, або

Краще вмер би. Його

Не спитали. З дощем

Він ділиться зараз борщем.

Дивись, дивись, зливо,

Не треба вразливо

Свій погляд ховати.

Ховатиме мати

Кого народила,

Кого пережила,

Ховатиме серце,

Посипане перцем.

Йди звідси, дощику,

Вдавишся борщиком.

 

---

 

Солодкі, як мед травневий,

Ніжні, як шовк невагомий,

Співочі, як дзвін кришталевий,

Слова української мови.

Темні, холодні, безжальні,

Гострі, пусті, огидні,

Вбивчі, байдужі, прощальні,

Але всі до єдиного – рідні.

Комусь подарують спокій,

Когось розірвуть на шмаття.

Лагідні і жорстокі,

Дикі й ручні, як багаття.

Скарб, що належить кожному,

Вічнозелений паросток,

Ця сила на все спроможна,

І вона ж потребує захисту.

Пиши книжку, підтримай бесіду,

Віршем, піснею колисковою,

Лиш звертайся до цього Всесвіту

Українською, рідною мовою.

 

---

 

Огидніший і миліший

За всіх. Друг і ворог гірший.

Любити хочеш і вбити

Того, хто вчить тебе жити.

Як дихає носом він – бреше,

Як дихає ротом він – бреше,

Як дихає – бреше. Охоче

Слухати цю брехню хочеш.

Гірший за дідька самого

Той, хто говорить про нього

Правду. Чи всує. Цей гріх

Стосується майже всіх.

Дивлячись в дзеркало знову

Кажеш собі самому:

«Морду б тобі набити.

Досить. Навчи мене жити».

 

---

 

Я не хочу війни.

Моя зброя готова стріляти.

Я не хочу війни.

Я готовий іти воювати.

Я не хочу війни.

Лише дурні її бажають.

Я не хочу війни.

Мені вибору не залишають.

Я не хочу війни.

Ось мої вам слова пророчі:

«Я не хочу війни.

Але бійтеся ті, хто хоче».

 

---

 

Найбагатший ресурс – кров.

Вона ллється багато століть.

Вона ллється так вперто, немов

Завдяки цьому світ стоїть.

Не минає і дня без війни,

Не буває, щоб хтось не вбив.

Тут немає твоєї вини.

Ти нікому зла не зробив.

Ти нікому добра не зробив.

В цьому тільки твоя вина.

Ти нікого не вбив. А як вбив,

То в усьому винна війна.

Бо війна – це та бабця з ціпком,

Що погнала дітей вмирати.

Лише дурень певен цілком:

Вона зникне, якщо не стріляти.

Більше золота, більше влади,

Хліб, видовища. Це аксіома –

Люди будуть завжди воювати.

Ллється кров. Світ стоїть на цьому.

 

---

 

Все у Всесвіті заплановано,

Записано в гросбух вічності,

Проскановано, відшліфовано

І диктує закони трагічності

Долі. Несправедливості

Волі. Невідворотності

Року тяжкого. Комічності

Страху. Краси потойбічності.

Важко псувати задуми,