Читати книгу - "Сплетіння доль: оазис на двох, Вів Жарні"

— Що тут забув манід?

— І тобі привіт, І́скре, — незворушно привітався Сільван, тоді як Теффі тільки пирхнув у відповідь на звичну образу і вдав, що захоплений музикою, що лилася з кома.

— Я скаржитимуся в Комітет! — не вгавав лілеєць з насичено-червоними ле́сами. — Як тебе пропустила комісія? Хабар дав?!

— Досить кричати. Теж мені, борець за расову чистоту знайшовся, — шикнув Дельнір на давнього ворога Іскрина Лерле́йна. Їхня суперечка привернула сторонню увагу,  лілейці, що сиділи неподалік, почали вказувати один одному на леси Теффі. Дрібні цятки біля самого чола, скронь і потилиці Квіта були помітні при дуже уважному близькому розгляді, проте окатих, які побачили ваду, вистачало. Шепіт за спиною: «Чому при огляді в порту не спрацював чіп-обмежувач?» став останньою краплею, що зруйнувала напускну байдужість. Квіт підвівся зі свого місця і, тримаючи спину прямо, гордо пройшов повз пліткарів до виходу, розташованого в кінці пасажирського залу.

За розсувними дверима знаходився сірий коридор з тьмяними лампами під стелею. Стюард, що рухався назустріч лілейцю здивовано розкрив рота і спіткнувся на рівному місці. Квіт незворушно привітався з ним і зник з поля зору за рогом.

У грудях палало від образи, невиплакані сльози застилали очі, а ноги несли подалі від зневажливих, здивованих та звинувачувальних поглядів.

«За що вони зі мною так? Звідки береться їхня ненависть? Ніхто ж не обирає сім'ю, де відкриється і міннає з міддає, що дали життя. Чому ж оточуючі думають, що я гірший за них? — міркував Квіт. — Я нічим від одноплемінників не відрізняюся, окрім кольору. Як і всі шукаю взаєморозуміння та свій паросток щастя. В чому мій злочин? У тому, що один із предків мого дає затуріанин, або в тому, що мій нає сплівся з ним за симпатією?»

Лампа над головою лілейця, блимнувши, згасла. Він брудно вилаявся, вживши підслухані у порту слова. На душі трохи полегшало, але світліше від того не стало. Потупцювавши на місці, Теффі рушив у зворотному напрямку, проте розгалуження увігнало його в ступор. Лілейцю було невідомо, зліва чи права він прийшов. Подальший шлях підказало миготливе світло, і Квіт покрокував йому назустріч, притримуючись стіни зі щитками. Де-не-де на обшивці корабля проступало брудно-біле «желе», і квітковий хлопець змістився в центр коридору, щоб збільшити відстань між собою та гидотою. Хвилин за двадцять він запідозрив, що ходить колами, і змушений був визнати, що остаточно заблукав.

______________________________________

Зат[1] —  похідна від затуріанин. «По місцях, зати = По місцях, хлопці». Значення інших інопланетних слів проясняться по тексту.

Візуал до тексту в блозі.