Читати книгу - "Магія Часу: Ключі іншої реальності. Книга 2, Vasyl Shyrman"

Звичайна людина занадто стурбована тим,
щоб любити людей, і тим, щоб її любили.
МАГ любить і все.
Він любить усіх, хто йому подобається,
і все, що йому до вподоби,
але він використовує свою контрольовану дурість,
щоб не турбуватися про це.
Що цілком протилежно до того,
чим займається звичайна людина.
Любити людей або бути ними коханими
— це ще далеко не все, що доступне людині.
Карлос Кастанеда, Колесо часу

Звичайна людина і маг радикально відрізняються між собою. Візьмемо хоча б основний принцип: людина, яка любить, часто прагне володіти тим, кого або що любить. Наприклад, колекціонери. Вони збирають предмети — картини, марки, автомобілі, — і ці речі лежать у них в альбомах або висять на стінах, заховані від інших. Колекціонер відчуває задоволення від володіння цими речами. Це ж стосується і любові: коли звичайна людина знаходить партнера, вона часто розуміє любов, як форму залежності або належності. Людина вважає: "Ти мій/моя, а я твій/твоя". Але в магії все інакше. Маг і магиня, які живуть разом, навпаки — відпускають один одного, даючи повну свободу. Їхня взаємодія полягає у тому, щоб не захоплювати свободу іншого своїм увагою, свідомістю. Це означає, що маг не ставить себе в позицію: "Ти мій/моя", і не вимагає цього від партнера.

Це почуття, яке властиве звичайним людям, маг постійно відстежує. Це називається збереженням території або збереженням власного сприйняття. Маг пильно слідкує за тим, щоб його увага і сприйняття не зробили іншу людину залежною від нього. Іншими словами, маг не пригнічує іншу особистість. Людина повинна бути вільною і маг ставиться до цього з повагою, не сприймаючи іншого, як свою власність. Насправді ми не можемо володіти нічим у цьому світі — це ілюзія. Багато хто приходить до мене на навчання і  я запитую у них, навіщо їм потрібна магія рун. Вони зазвичай відповідають: "Щоб допомагати людям". І тоді я питаю: "А люди просили вас про допомогу?", і тоді вони замислюються над цим. Якщо людина не просить допомоги, то і не варто її пропонувати.

Це саме стосується любові. Якщо людина не просить, щоб її любили, то навіщо це робити? Коли люди страждають від нерозділеної любові, це чистий прояв Его, коли вони просто хочуть, щоб на них звертали увагу. Це форма захоплення особистості, спроба володіти, контролювати іншого. Любов звичайної людини, як правило має прояв у бажанні володіти предметом любові, а маги ж не прив'язуються до речей і людей. Як тільки маг намагається володіти своєю партнеркою, він її втрачає. Якби звичайні люди це розуміли, то вони б не ставилися до своїх партнерів, як до власності.

Бува, ми чуємо, що треба одружитися, обов'язково розписатися і можливо, навіть повінчатися у церкві, щоб "закріпити" стосунки. Але це все лише ілюзія, спроба прив'язати когось до себе. Різні форми офіційних шлюбів, чи обрядів не можуть втримати людину, якщо вона захоче піти. Це насильство над особистістю, яке зрештою призведе до втечі. Людина не може довго терпіти насилля над своєю волею і жодні записи у документах або церковних книгах не утримають її.

Любити — означає відпустити, дати партнеру свободу проявити свою волю. Це основний принцип магії стосунків. Якщо ви намагаєтесь контролювати або прив'язати партнера, то це лише породжує залежність, а справжня любов — це свобода.

Також багато людей говорять про те, що треба віддавати любов іншим, щоб отримати її взамін. Але, як маг, я скажу: не віддавайте те, чого люди не просять. Якщо вони не потребують цього, то нав'язування любові — це лише спроба привласнити когось або щось. Допомагати слід лише тим, хто дійсно цього потребує і просить про це. Тому, перш ніж допомагати чи любити, подумайте, чи дійсно це потрібно тій людині, чи це просто ваше бажання володіти і контролювати.

Якщо людина народилася в несприятливих умовах, то це частина її шляху і з цієї позиції ми маємо дивитися на ситуацію, а не з погляду звичайної людини.

Отже, він ставив собі за мету перепрожити цей досвід, і намагаючись допомогти йому, ми часто заважаємо цьому перепроживанню. Іншими словами, ми забираємо у людини можливість пройти свій власний досвід. Адже ми, в першу чергу, надаємо цінність тілу, матеріальному благу, володінню якимось предметом. Це всього лише ілюзія любові, яка можлива для виконання завдань втілення.

Коли ми намагаємося допомогти комусь, хто не просить про це або нав'язуємо допомогу, роблячи її так, щоб усі бачили, як ми стаємо благодійниками — це всього лише на показ. Це спроба задовольнити свої егоїстичні потреби. Таке примітивне розуміння любові є не більш ніж поверхневим.

Справжня любов — це абсолютна рівновага і абсолютна свобода для предмета любові. Ми не можемо володіти природою. Люди бува, кажуть: "Я люблю природу", але коли виходять на прогулянку і бачать сміття, що накидано у канаві, або після пікніку залишають за собою купу непотребу, то це далеко не прояв любові. Це споживче ставлення. Справжня любов — це рівний обмін, коли йде взаємодія, спостереження, коли природа охоче дарує свої блага, а людина, своєю чергою, направляє свою енергію, дбає про неї.

Допомагати природі не потрібно. Справжня допомога потрібна лише тоді, коли хтось завдає шкоди. Якщо ми не будемо забруднювати навколишнє середовище, тоді і допомагати не знадобиться. Необхідно жити в гармонії та рівновазі, дотримуючи цей баланс.

Любов — це стан безпристрасності, що не має прив'язки. Любов мага не має якоїсь цілі; вона просто є, як безумовна любов домашніх тварин до нас, у кого є улюбленці, той зрозуміє про що я кажу. Це можна охарактеризувати, як цілісність, бути частиною цілого. Відоме біблійне правило: "Люби ближнього свого, як самого себе" — викликає в мене запитання. Як може людина, яка ненавидить себе, любити інших? Коли ми приймемо себе такими, якими є, нам не знадобиться вжити якихось дій або зусиль, щоб любити інших. Це стане природним почуттям, адже ми просто будемо жити у гармонії.