BooksUkraine.com » Сучасна проза » Чоловіки без жінок та інші оповідання, Ернест Міллер Хемінгуей 📚 - Українською

Читати книгу - "Чоловіки без жінок та інші оповідання, Ернест Міллер Хемінгуей"

52
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Чоловіки без жінок та інші оповідання" автора Ернест Міллер Хемінгуей. Жанр книги: Сучасна проза. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 29 30 31 ... 43
Перейти на сторінку:
хлюпнув у мою склянку тільки трохи, собі ж щедро налив. 

— Знаєш, — сказав він, — а я люблю випити. Якби не бокс, я би, певно, не просихав. 

— Ага, — кивнув я. 

— Багато я всього пропустив через той бокс, — мовив він. 

— Ти добре на ньому заробив. 

— Ну так, тому я ним і займаюсь. Але я стільки пропустив, Джеррі. 

— Ну що, наприклад? 

— Ну от візьми мою жінку, — сказав він. — Мене ніколи нема вдома. Думаєш, то добре для моїх дівчат? «Хто ваш тато?» — запитає їх якась подружка, з тих багатших. «Джек Бреннан». Нема тут нічого доброго для них. 

— Ну й до дідька то все, — відповів я. — Основне, щоб у них були гроші. 

— Чого-чого, а грошей їм точно вистачає, — мовив Джек. 

Він налив собі ще. Пляшка вже майже спорожніла. 

— Долий трохи води, — сказав я. 

Джек долив. 

— Ти собі й уявити не можеш, — промовив він, — як я сумую за своєю жінкою. 

— Уявляю. 

— Не уявляєш. Звідки тобі це знати? 

— Але на селі все ж ліпше, ніж у місті. 

— Мені вже начхати, де я, — сказав Джек. — Ти уявити собі не можеш, як воно. 

— Випий ще. 

— Я що — нахлявся? Мелю дурниці? 

— Та ні, все гаразд. 

— Ти не розумієш, як воно. Ніхто не розуміє. 

— Тільки твоя дружина, — сказав я. 

— Вона точно знає, — відповів Джек. — Точно. Вона знає, кажу тобі. Знає. 

— Долий трохи води, — сказав я. 

— Джеррі, — мовив Джек, — тобі ніколи не зрозуміти, як воно. 

Він набрався, як собака бліх. Сидів, витріщившись на мене. Дивився аж якось надто пильно. 

— Сьогодні ти точно заснеш, — мовив я. 

— Послухай, Джеррі, — сказав Джек. — Хочеш трохи підзаробити? Постав на Волкотта. 

— Га? 

— Послухай, Джеррі, — Джек опустив склянку на стіл. — Я тверезий, ти ж бачиш. Знаєш, скільки я на нього поставлю? П’ятдесят тисяч. 

— Та то купа грошей. 

— П’ятдесят тисяч, — повторив Джек. — Два проти одного. Я зароблю двадцять п’ять тисяч баксів. Постав і ти на нього, Джеррі. 

— Виглядає непогано, — сказав я. 

— Я і так його не поб’ю, — вів далі Джек. — Тут нема ніякого шахрайства. Як я можу його побити? То чому б на цьому не заробити? 

— Долий води, — сказав я. 

— Після цього бою я кидаю ту справу, — мовив Джек. — З мене досить. Він і так мене поб’є. То чому б на цьому не заробити? 

— Ага. 

— Я вже тиждень не сплю, — сказав Джек. — Кручуся всю ніч і думаю, аж голова тріщить. Я не можу спати, Джеррі. Ти не знаєш, як це, коли не можеш спати. 

— Ага. 

— Не можу спати — і все. Просто не можу заснути. Нащо було стільки років тримати себе в формі, якщо не можеш спати? 

— Ага. 

— Ти уявити собі не можеш, Джеррі, як воно, коли не можеш спати. 

— Долий води, — сказав я. 

Коло одинадцятої очі у Джека самі заплющились, і я вклав його в ліжко. Нарешті він дійшов до такого стану, в якому не міг не заснути. Я допоміг йому скинути одяг і лягти. 

— Тепер ти точно заснеш, Джеку, — сказав я. 

— Ага, — відповів Джек. — Тепер точно. 

— На добраніч, Джеку, — мовив я. 

— Добраніч, Джеррі, — відповів він. — Нема в мене більше друзів, крім тебе. 

— Ет, перестань, — відмахнувся я. 

— Нема в мене більше друзів, — повторив Джек, — тільки ти. 

— Спи вже, — сказав я. 

— Сплю, — відповів Джек. 

Унизу Гоґан сидів за столом у своєму кабінеті й читав газету. Він підняв голову. 

— Ну що, поклав свого друзяку спати? — запитав. 

— Він сам відключився. 

— Ліпше вже так, ніж взагалі ока не стулити, — зауважив Гоґан. 

— Це точно. 

— А тим спортивним писакам цього ніяк не втовкмачиш, — додав Гоґан. 

— Іду я теж спати, — сказав я. 

— Добраніч, — мовив Гоґан. 

Уранці я зійшов униз близько восьмої і поснідав. Гоґан уже тренував клієнтів в амбарі. Я пішов туди й дивився, як вони займаються. 

— Раз! Два! Три! Чотири! — рахував Гоґан. — Здоров, Джеррі! — сказав він. — Джек уже встав? 

— Ні. Ще спить. 

Я повернувся до своєї кімнати і спакував речі. Десь о пів на десяту я почув, як у сусідній кімнаті прокинувся Джек. Він спустився сходами, я пішов услід за ним. Джек снідав. Увійшов Гоґан і зупинився біля стола. 

— Як чуєшся, Джеку? — запитав я. 

— Непогано. 

— Добре спав? — поцікавився Гоґан. 

— Виспався, як має бути, — відповів Джек. — У роті гидко, але голова не тріщить. 

— Добре, — сказав Гоґан. — Значить, віскі було таке, як треба. 

— Допишеш до рахунку, — мовив Джек. 

— Коли ви хочете їхати до міста? — запитав Гоґан. 

— Перед обідом, — відповів Джек. — Тим потягом, що об одинадцятій. 

— Сідай, Джеррі, — сказав Джек. 

Гоґан вийшов. 

Я сів за стіл. Джек їв грейпфрут. Коли йому траплялась кісточка, він випльовував її на ложку і клав на тарілку. 

— По-моєму, я добряче набрався вчора ввечері, — мовив він. 

— Випив трохи віскі. 

— І намолов дурниць. 

— Та перестань. 

— Де Гоґан? — запитав Джек. 

Він уже закінчив із грейпфрутом. 

— У себе в конторі. 

— Що я там казав про ставки? — запитав Джек. 

Він колупався ложкою у грейпфруті. 

Прийшла служниця — принесла яєчню з шинкою і забрала грейпфрут. 

— Принесіть ще склянку молока, — сказав їй Джек. 

Вона вийшла. 

— Ти сказав, що поставив п’ятдесят тисяч на Волкотта, — мовив я. 

— Так і є, — відповів Джек. 

— Багатенько. 

— Не подобається мені та затія, — сказав Джек. 

— Може, щось зміниться. 

— Ні, — відповів Джек. — Йому той титул кров з носа потрібен. Ті спритники знають, на кому заробити. 

— Ніколи не знаєш, як буде. 

— Та ні. Йому потрібний титул. Він дорожчий йому за всякі гроші. 

— П’ятдесят тисяч — немала сума, — зауважив я. 

— Я все розрахував, — сказав Джек. — Я не можу виграти. Ти ж знаєш, що я ніяк не можу виграти. 

— Поки ти на ринзі, шанс є завжди. 

— Ні, — заперечив Джек. — Зі мною все скінчено. Це просто розрахунок. 

— Як ти чуєшся? 

— Непогано, — відповів Джек. — Мені треба було виспатись, і все. 

— То, може, ти добре виступиш. 

— О, я їм покажу, — сказав Джек. 

Після сніданку Джек замовив міжміську розмову з дружиною. Він стояв у будці й розмовляв. 

— Він уперше подзвонив їй за весь час, відколи тут тренується, — мовив Гоґан. 

— Він їй щодня пише. 

— Не дивно, — гмикнув Гоґан, — адже лист коштує тільки два центи. 

Гоґан попрощався з нами, і чорношкірий масажист Брюс відвіз нас на підводі до станції. 

— До побачення, містере Бреннан, — сказав Брюс на пероні. — Сподіваюсь, ви відірвете йому головешку. 

— Бувай, — відповів Джек. 

Він дав Брюсу два долари. Брюс добряче над ним попотів. Він здавався розчарованим. Джек перехопив мій погляд — я дивився на два долари у Брюсовій руці. 

— Рахунок усе покриває, — сказав він. — Гоґан брав з мене за масаж. 

Дорогою до міста Джек мовчав. Сидів у кутку, встромивши квиток за стрічку на капелюсі, й дивився у вікно. Раптом він обернувся до мене і сказав: 

— Я попередив жінку, що сьогодні заночую в «Шелбі», — мовив він. — Це відразу за рогом від «Ґардена». А завтра вранці піду додому. 

— Добра ідея, — відповів я. — А твоя дружина колись бачила тебе на рингу, Джеку? 

— Ні, — сказав Джек, — не бачила. 

Я подумав про те, якого побоїща він сподівається, якщо не хоче ввечері йти додому. 

Приїхавши до міста, ми взяли таксі до «Шелбі». З готелю вийшов хлопчик і взяв наші валізи, ми підійшли до стійки. 

— Скільки у вас коштують номери? — запитав Джек. 

1 ... 29 30 31 ... 43
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чоловіки без жінок та інші оповідання, Ернест Міллер Хемінгуей», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чоловіки без жінок та інші оповідання, Ернест Міллер Хемінгуей"