Читати книгу - "Принади життя чорної відьми, Кілі Каель"

Нахмурившись і відчуваючи на собі чужий погляд, Каліста прибрала ляльку в шаф і пішла збиратися. Зрештою, треба виконувати обіцянку і допомогти Селені з трактиром.

Сьогодні лавку довелося закрити та приділити увагу... подрузі? На цей рахунок відьма не спокушалася - жіночої дружби, на жаль, не існувало, вона вже з висоти прожитих років могла сказати точно. Партнера, союзника? Ось це можливо, та й набагато вигідніше.

Зізнатися, Каліста була щиро засмучена - джерело інформації та пліток вона швидше за все втратить. Якщо раніше в трактирі засідали всі чоловіки, що випивають, не стримуючі мови в п'яному угарі, то тепер... Каліста хитро посміхнулася. А якщо зробити місце вишуканим, особливим і «солодким» для місцевих багатеньких леді… вони натовпами сюди потягнуться… жінки дійсно люблять солодощі і всі вони люблять поговорити. Ось вже кого не потрібно спаювати, щоб отримати інформацію. Більшість з них навіть не зрозуміють, що повідали щось важливе, і саме з ними воліла вести справу відьма. Як не прикро, саме жіноча половина суспільства вразлива, наївна та схильна вірити у дива.

- І що ж для цього потрібне? - зацікавлено ковтаючи нову ідею, сказала Селена.

- Не так вже й багато. Ти вчасно упорядкувала заклад. Скатертини, фіранки, ще б відмити тут все добре, щоб запахи вивітрилися, квітами прикрасити і всякими жіночими дрібничками. Розставити таці та підставки для солодощів. Можна у кілька ярусів.

- Це як? - здивовано хмурилася жінка напередодні майбутніх змін.

- Не хвилюйся, я зроблю. О, і я на твоєму місці змінила б прислугу.

- Навіщо?

- Розумієш, твої дівчата звичайно дуже гарні, якщо ти хочеш заманити прорву вузьколобих мужиків оголеною красою, вже вибач, кажу як є. Але ж у нас буде зовсім інша публіка. Нам потрібно заманювати жінок і бажано шляхетних пані, знатних дворянок з товстими гаманцями. Тому в твоєму закладі має бути щось, чого немає більше ніде, що тільки для леді... А знаєш, є в мене ідейка... бачила я колись хост-клуби... О, мила, та ми тебе озолотимо, тут напевно з панночками особливо не церемоняться. Але я хочу в долю.

Селена хмикнула, уперши руки в боки.

- Ти така впевнена, що принесеш мені прибуток?

- Ще який. Я навіть вкладуся і тобі не треба буде особливо надриватися. Єдине, що від тебе потрібно – готувати солодощі. І цього я тебе навчу. І навіть не сердься. Приготуванням можеш зайнятися тільки ти, щоб рецепт солодощів не розійшовся містом.

- Чому він має розійтися?

- Тому що перекупити навченого кухаря – раз плюнути. Повір, якщо не зиск, то мотивацію можна знайти завжди. А той товар, що ми вироблятимемо, захочуть усі, ось побачиш. Так що Гор, як охорона і особистий охоронець дуже доречний. Подумай, якщо хочеш…

- Ні, - обірвала жінка, войовничо піднявши підборіддя, - нічого тут думати, я вже вирішила і згодна на твої умови, партнер.

- От і добре, тільки про мою участь у цій справі ніхто не повинен знати.

Селена не стала ставити дурних запитань. Вона вже давно зрозуміла, що з Хлоєю не все так просто і походження її не обговорювала, і справи. Нема чого лізти. Допомагає і добре. Промовчати про партнера? Та будь-ласка. Не велике прохання, якщо нагородою буде життя в достатку. Селені ж і так прикро було - майже всі заощадження вона витратила, щоб упорядкувати трактир. А зрештою що? Все та ж п'яна публіка, такі ж розв'язні руки, той же персонал, що підкрадає. Але найбільше засмучувало те, що Селена, на жаль, була поганим керівником для трактира і тепер чудово це розуміла. Може з неї вийде гарна куховарка?

- Домовилися. То з чого почнемо?

Каліста посміхнулася, перебуваючи у легкій ейфорії від майбутніх справ.

- О, люба, не все одразу. Спочатку тобі доведеться освоїти навички кондитера, персонал я тобі розшукаю, а обстановка – останнє. Тож сьогодні ми вирушимо на кухню.

А на кухні на відьму чекало маленьке розчарування: цукор тут був рідкістю, доступною лише аристократам, та й то маленькими шматочками. На цьому світі він ще був делікатесом. А без цукру особливо не розбіжишся. Створювати? Вже точно ні, адже його потрібно багато, а ось перетворити сіль... цілком можливо. Але конспірація – наше все, так що періодично замовляти все ж таки доведеться. Хоча б трохи.

А поки що... Гор уже ніс мішок солі з комори. Ні він, ні Селена, не сказали ні слова, та й не здивувалися, коли Каліста провела рукою над мішком і, відкривши його, заявила:

- Чудово. Тепер продукти...

Надвечір Каліста буквально з ніг валилася. Селена виявилася старанною та вимогливою ученицею, та й хапала все на льоту. Льодяники привели її в захват, як і Гора, що задоволено спостерігав за метушливими жінками. Особливо, коли Каліста пояснила, що їх можна робити на паличці та різної форми. Гор у цій справі теж наважився узяти участь, пообіцявши зробити формочки зайчиків та їжачків для дітей, а жінок з великими грудьми – для чоловіків.

А от шоколад став справжнім відкриттям: гарячий рідкий напій викликав захоплення, а цукерки – щиру радість. Заварний крем, що не потребував особливих продуктів, за вдачею економна жінка оцінила відразу. Листкове тісто та бісквіт? Тут виникли проблеми. На жаль, духових шаф у цьому світі не було. Так що довелося трохи почаклувати над жаровнею, піччю і всім кухонним начинням. Збиті білки та безе, медовик та лимонний торт…

Наприкінці дня Селена дивилася в рот відьмі зі щирим благоговінням та розумінням того, що успіх та багатство їй забезпечені, але охорона справді не завадить. Тож було вирішено зробити амулети та потурбуватися про захисні заклинання. А поки, жінка освоювала премудрості кондитерського ремесла, що виявилося дуже кропітким, складним, але цікавим та веселим заняттям.

                                              ***

Зовсім не веселився цього дня Феймер Фрост, права рука Кігтя, якому було доручено проконтролювати замовлення казначея. На те і підлеглі, щоб самому в бруді не валятися. Але на відміну від більшості, Фрост Кігтю був відданий, як пес, не тому, що боявся, а тому, що поважав. Адже обов'язок платежем красен, а саме своїм життям чоловік Кігтю був зобов'язаний. І тепер вірно служив, ще жодного разу не змусивши сумніватись у собі, і не провалив жодного завдання. До сьогоднішнього дня…