Читати книгу - "Тіні Лендорну, Радомир Український"

Тінеріз ожив у його руці, змінюючись — темне лезо стискалося, виблискуючи у світлі свічок, і за кілька секунд стало коротким, гострим кинджалом. Лезо поглинало світло кімнати, мов чорна діра, а сама зброя здавалася живою, відгукуючись на найменший рух руки Еріона. Він уважно вдивлявся в глибину тіньового металу, немов намагався побачити там щось більше, ніж відображення полум’я свічок. Його пальці стисли руків’я, а думки сплуталися.

Зрештою, він заговорив, його голос звучав тихо, майже пошепки, наче боявся, що хтось інший почує:
 

- Тінерізе, ти чув цю розмову? — запитав Еріон, вдивляючись у бездонну глибину клинка. — Що ти про це думаєш?

На мить у кімнаті запанувала мертва тиша, і Еріон вже подумав, що меч залишиться мовчазним. Але потім він відчув слабке, майже непомітне тремтіння в пальцях. У його свідомості, ніби луна в порожньому залі, пролунав голос — глибокий, низький, від якого здавалося, що сама кімната стала темнішою.

- Я чув усе, Еріоне, — відгукнувся Тінеріз, його голос звучав холодно і невблаганно. — Ти шукаєш правду, але чи готовий ти до неї? Правда — це тінь, що підкрадається зі спини, і яка далеко не завжди приносить полегшення. Іноді вона стає твоїм найгіршим ворогом.

Еріон стиснув руків’я сильніше, його серце билося швидше, але голос залишався твердим:

- Ти хочеш сказати, що я не готовий?

- Можливо, — відповів клинок, а його голос став ще тихішим, ледь чутним, але від нього віяло незбагненною силою. — Або ж те, що ти дізнаєшся, змінить тебе так, що ти вже ніколи не станеш собою. Сила завжди забирає більше, ніж віддає. Я бачив це раніше. Кожен із моїх господарів думав, що володіє мною, але це я володів ними.

Еріон відчув, як по його спині пробіг мороз. Слова клинка збурили у ньому безліч запитань.

- І що з ними сталося? — запитав він, намагаючись зберігати спокій.

- Кожен із них прийняв свій вибір, і кожен заплатив за нього. Більшість згоріли у власній жадобі до сили, інші — втратили себе, намагаючись уникнути ціни. Але всі вони знали одне: темрява не прощає слабкості. І я не прощаю.

Еріон дивився на меч, його очі палали гнівом і рішучістю. У цей момент Салем, який мовчки спостерігав за ним із кутка кімнати, повільно наблизився, його обличчя відображало суміш подиву й обережності. Він не зводив очей із Тінеріза, ніби вперше бачив цей клинок.

- Ти говориш із ним? — запитав він нарешті, ледь чутно. Його голос прозвучав майже із благоговінням. — Меч відповідає тобі?

Еріон не відповів, лише перевів погляд на Салема, а потім знову на клинок. Він зрозумів: його зв’язок із Тінерізом ставав дедалі сильнішим, але водночас і небезпечнішим. І хоч страх залишався, він відчував, що вибору більше немає.

У цей момент Еріон знову заговорив до меча, його голос був майже шепотом:

- Тінерізе, чи знаєш ти щось про цих суддів? І тих, хто вживає фразу 'зі світла в тінь'?

У свідомості Еріона, ледь відчутним шепотом, знову пролунав голос меча, наче темна хвиля накотилася і знову відкотилася.

-Судді темряви… — промовив Тінеріз, і в його голосі чулося щось незвично суворе, сповнене стародавньої обережності. — Вони — не люди і не тіні. Вони залишаються поза світлом і темрявою, підтримуючи те, що вони називають 'балансом'. Їхні мотиви складні, і вони прагнуть не сили, а контролю — над тими, хто володіє силою, та над самою природою темряви.

Еріон нахилився ближче, вдивляючись у тінь, що відбивалася на лезі.

- То вони захисники темряви? Сторожі?

- Не зовсім, — відповів Тінеріз, його голос звучав холодно. — Судді темряви не мають людських емоцій і прив'язаностей. Вони просто є, з’являються там, де баланс світла і темряви загрожує бути порушеним. Їхнє завдання — нейтралізувати всі сили, які, на їхню думку, виходять за межі допустимого.

Еріон обдумував слова меча, усвідомлюючи, що тепер він може бути саме тією силою, яку судді намагатимуться нейтралізувати.

- А ті, хто використовує фразу 'зі світла в тінь'? — запитав він далі.

- Це ті, хто дотримується їхнього вчення. Служителі балансу, — відповів Тінеріз. — Вони називають себе послідовниками Тіней і слідують настановам суддів, ніби ті боги, хоча самі судді не вважають себе ні богами, ні володарями. Служителі лише вірять, що підтримують світ від катастрофи, вбачаючи в таких, як ти, загрозу. Вони існують, щоб контролювати і знищувати силу, яку вони не можуть приручити.

Еріон задумався над почутим, розуміючи, що тепер розуміє не лише природу своїх переслідувачів, але й те, що має вирішити: чи дійсно ця сила варта того, щоб стати мішенню для таких, як судді.

Почувши відповідь Тінеріза, Еріон на мить опустив погляд, намагаючись осмислити почуте. Зрештою він відвів очі від меча і, звернувшись до Салема, почав переповідати те, що дізнався.

- Судді темряви… — тихо почав він. — Яких ти згадував, це не вигадка. Їхня роль — нейтралізувати тих, кого вони вважають небезпечними або надто могутніми, і вони не відчувають до цього ні страху, ні жалю.

Салем слухав мовчки, обличчя його залишалося серйозним, але очі сяяли цікавістю, коли він уважно вбирав кожне слово.