Читати книгу - "Тіні Лендорну, Радомир Український"

- Виходить, — промовив він нарешті, намагаючись зібрати думки, — Тінеріз — не просто артефакт. Якщо він дійсно є частиною цієї стародавньої системи, створеної для утримання темряви, то судді темряви прагнуть повернути його під свій контроль. Вони бачать у ньому зброю, яка, перебуваючи в чужих руках, може зруйнувати їхній баланс.

Салем слухав, не зводячи з Еріона погляду. На його обличчі не було ані здивування, ані заперечення, лише уважність, яка свідчила про те, що його роздуми збігалися з припущеннями молодого злодія.

- А якщо ці судді, — продовжив Еріон, його голос ставав рішучішим, — шукають не тільки Тінеріз, але й інші артефакти? Якщо існує ціла мережа таких, як цей меч? І кожен з них містить частину тієї сили, яку вони вважають своєю… яку вони прагнуть об’єднати чи утримувати?

Салем задумливо провів рукою по обличчю, вдихаючи на повні груди, і, здавалось, вперше за цей вечір дозволив собі подивитися вбік, ніби намагаючись віднайти відповідь у порожнечі. Потім його голос пролунав знову, холодний, як вітер за вікном:

- Якщо ти маєш рацію, Еріоне, то твої проблеми значно більші, ніж здаються. Бо якщо вони прагнуть контролю над усіма артефактами, то твоє життя — лише один із ключів до їхньої гри.

Салем відкинувся на спинку стільця, осмислюючи слова Еріона. Тепер усе, що було дотепер, починало набувати нового сенсу. Ворогами могли бути не тільки ті, хто прагнув Тінеріза, а й сама таємнича сила, яка підтримувала ці артефакти в тіні.

- Тепер зрозуміло, чому вони настільки обережні, — тихо додав Салем. — Якщо ти правий, то боротьба за артефакти — це лише початок.

Салем перегорнув останні сторінки розділу, але не знайшов жодної додаткової згадки ні про Клинок Ночі, ні про інші артефакти. Він на мить зупинився, міркуючи, а потім, закривши книгу, перевів погляд на Еріона.

- Отже, що ти збираєшся робити далі, тепер, коли ми знаємо лише частину правди? — запитав він, уважно спостерігаючи за обличчям Еріона.

Еріон на мить задумався, вдивляючись у темне вікно, де за мерехтінням зір ховалася нічна безодня. Його погляд знову став твердим, коли він повернувся до Салема.

- Мені потрібно дізнатися більше. Є два шляхи: знайти того, хто має потрібну інформацію, або ж… навмисне дозволити цим «суддям», чи ким би вони не були, мене знайти, якщо це допоможе потрапити до тих, хто знає про Клинок Ночі більше, ніж я.

Салем ледь помітно нахмурився, обдумуючи ризик другого варіанту.

- Це ризикована гра, — застережливо промовив він. — Ти ж розумієш, що, потрапивши до їхніх рук, можеш не отримати жодного шансу дізнатися правду або навіть повернутися живим?

Еріон ледь усміхнувся, але його очі залишалися серйозними, сповненими внутрішнього напруження, яке він більше не намагався приховати.

- Ризик, — тихо промовив він, вдивляючись у тьмяне лезо Тінеріза, що лежало поруч. — Кожен крок із цим мечем відчувається, ніби я йду по тонкому льоду, під яким ховається щось, про що я навіть не хочу знати. Але… у мене більше немає вибору.

Він підняв очі на Салема, і в його погляді світилася рішучість, яка здавалася чужою навіть для самого Еріона.

- Я вже зв’язаний із ним, — продовжив він, голос ставав твердішим. — Угодою, якої я не просив, але якої вже не розірвати. Якщо Тінеріз дійсно володіє тією силою, про яку йдеться в легендах, і якщо цей меч обрав мене, то чекати більше немає сенсу. Я не можу просто ховатися, сподіваючись, що все мине. Мені треба діяти. Мені треба зрозуміти, на що я підписався… і яка ціна цієї сили.

Його рука мимоволі стиснула руків’я Тінеріза, і ледь помітна тінь пробігла по лезу, ніби клинок відгукнувся на слова свого володаря. Еріон відчув холодний потиск сили, яка тепер здавалася майже живою, і додав, тихіше, але з невгамовною рішучістю:

- Бо якщо я не розгадаю цю таємницю… вона розгадає мене.

Салем повільно кивнув, задумливо стискаючи кулак, і підняв погляд на Еріона. Його очі блищали холодною рішучістю, але в них була й тінь тривоги, яку він майстерно приховував.

- Якщо ти вирішив іти цим шляхом, — промовив він низьким голосом, — ми повинні діяти швидко. Ті, хто стежить за тобою, не дадуть нам багато часу. Спершу треба знайти в місті когось, хто може знати більше про ці братства. Легенди про артефакти, як Тінеріз, — це не просто міфи. Впевнений, що є ті, хто знає більше, ніж ми зараз. Інформатори, знахарі, навіть вуличні провидці — хтось із них неодмінно володіє часткою знань.

Салем зупинився, на мить замислившись, а потім продовжив:

- Я знаю, де шукати. Є кілька осіб, які працюють на обидві сторони – законну і не зовсім. Вони люблять говорити загадками, але за потрібну плату можуть розкрити щось важливе. Я дізнаюся, чи є серед них ті, хто чув щось про ці братства.

Після кількох хвилин тиші, насиченої напруженим обмірковуванням, Еріон перевів погляд на меч, що висів у нього на поясі. Тінеріз, здавалося, тягнув його погляд до себе, немов притягував його думки і змушував задуматися про кожне слово, почуте від Салема. Повільно, майже обережно, він зняв клинок і, тримаючи його у руці, ледь провів пальцями по темному руків’ю. Лезо ледь помітно затремтіло, ніби відгукнулося на його дотик, і від цього руху по шкірі Еріона пробіг холодок.