Читати книгу - "Джерело, Ларія Ковальська"

     В суботу весь день Тарас займався справами фірми. На душі у нього було важко, але турботи відволікали від смутних думок. А коли нарешті, вже після півночі, він ліг спати, то заснув міцним сном. В неділю прокинувся значно бадьорішим. Він хотів якнайшвидше зустрітись із Артемом, вирішити цю проблему раз і назавжди та поїхати в село, щоб нарешті зустрітись із Соломією. Так, буде нелегко, але він спробує. І пробуватиме до цих пір, поки вона не повірить йому.

      Снідати Тарас не хотів. Та матір наполягала, тому, щоб її не образити, Тарас поїв. Батька вдома не було. Тарас вважав, що це на краще – останнім часом у них з батьком відносини стали напруженими.  Потім він пішов прогулятись. Зайшов у міський парк і просто тинявся там, весь час перевіряючи телефон – не міг діждатись, коли зателефонує Артем. Але дзвінка не було. А Тарасу так хотілось після цього поїхати в село. Тарас вчергове поглянув на телефон – вже минула четверта, і тоді він вирішив сам зателефонувати брату. Виявилось, що Артем повернувся додому вночі та ще спав. Проте призначив Тарасу зустріч в кафе неподалік парку і обіцяв бути на місці десь за годинну.

     Тарас прийшов у кафе раніше за Артема, зробив замовлення і став чекати на брата. Він спізнився, виглядав невиспаним та змученим. Тарас підвівся і рушив йому на зустріч. Раніше, коли вони зустрічались, особливо після довгої розлуки, завжди обіймались. Але сьогодні Артем просто відказав брату «привіт» і сів за столик.

- Артеме, весь цей час я дуже хвилювався і хочу сказати тобі…

- Я не хочу чути ніяких пояснень. Я пропоную тобі завтра здати тест на ДНК. Я та Емма також здамо. А тоді буде видно…

- Емма погодилась?

- Хіба ти не знаєш, яка вона меркантильна. Для неї головне – гроші. Отож, погодилась.

- Колись я тебе застерігав…

- Не будемо драматизувати. Завтра на восьму ранку, ось тримай, там все вказано. – Артем подав Тарасу візитку. – Перед цим не можна ні їсти, ні пити. Не спізнюйся!

    Артем пішов. Тарас лишився на місці. Ця ситуація була для нього дуже неприємною. Він змушений здавати тест ДНК. Що ж, це точно доведе, що дитина не його. Може, все нарешті налагодиться? Та де там! Ще потрібно все доводити Соломії. А це буде ще важче. А сьогодні знову він не має як поїхати в село. Вже надто пізно і навряд чи він в цю пору зустріне Соломію. А вранці потрібно буде повертатись, бо на восьму тест. І як так швидко Артем домовився про це? Мабуть, онлайн. Приватні організації це роблять швидко, аби тільки добре платили.

     І Емма, і Артем з Тарасом здавати тест прийшли вчасно. Всі троє тримались між собою холодно. Сьогодні Емма не телефонувала Тарасу, щоб він її забрав, але й Артем теж не привіз її. Здавши тест, всі розійшлись в різні сторони. Результат мав бути у п`ятницю. До цього часу ніякого рішення Артем не хотів приймати.

     Після того Тарас поїхав в офіс. Весь день провів на роботі. Він підбив підсумки зустрічі з можливими партнерами, нагнав ще деякі справи, звернув увагу, що Емма так і не повернула документів з якими мала попрацювати. До Емми дзвонити не став, може, в п`ятницю вже все стане на свої місця. Тарас вирішив, що сьогодні обовязково поїде в село. Він зустрівся в офісі із батьком і сказав, додому не прийде, бо вже на нього зачекався дідусь. На щастя, батько зайвого не питав, тому Тарас близько п’ятої облишив всі справи і подався у село.

     Тарас надіявся зустріти Соломію біля джерела. Щоб випадково її не пропустити, він відразу поїхав туди. Сів на повалене дерево, де вони колись сиділи разом. Як же тут зараз пусто без неї! Тарас уважно роздивлявся  навкруги: може, де з-за дерева зараз визирне Соломія. Але її ніде не було. І тут раптом луною рознеслось іржання. Тарас був певен, що це Зірка. Підняв голову вверх і дійсно побачив на пагорбі коня Соломії. Він кинувся підійматись туди. Засапаний і розхристаний він вибіг на гору та побачив там Зірку, яку за уздечку вів якийсь хлопчак. Здається, його Тарас бачив на випускному. Мабуть, це той хлопець який позичав Соломії свій піджак, коли вони повертались додому після випускного.

   Соломії ніде не було. Можливо, вона попросила у цього хлопця допомогти? Але вона любила сама гуляти із Зіркою! А що, якщо вона захворіла? Спитати у цього хлопця про це Тарас не встиг – він вже був далеченько. Довелось повертатись до машини.

    Тарас приїхав до дідуся наче у воду опущений. Сів за стіл вечеряти, та майже нічого не зїв. Бабуся аж запитала чи, бува, він не захворів. Дідусь не питав нічого. А після вечері покликав онука посидіти на свіжому повітрі. Тарас не хотів ні з ким розмовляти, та, знав, що після розмови з дідом йому стане легше.

  - А знаєш, Тарасе, все погане рано чи пізно минає… І колись ми сміятимемось з теперішніх проблем…   - Почав здалеку дідусь.

- Хотілося б в це вірити… - Сказав, важко зітхнувши Тарас.

- Знову Емма?

- Гірше. Емма і Соломія. Соломія побачила мене із Еммою.

- Та-ак… - Тепер і дідусь зітхнув.

- Емма весь час торохтіла про вагітність і Соломія, мабуть, вирішила… Словом, я їй хотів усе пояснити, але не зустрів її біля джерела. Якийсь хлопець забирав її коня…

- Хм… Артем повернувся?

- Так, але…

- Отож, не втручайся в їхні стосунки, нехай самі розбираються! А з Соломією ми все вирішимо! Можеш не хвилюватись за це! – Пообіцяв дідусь і Тарас, як завжди, повірив йому.