Читати книгу - "Мистецтво мріяти. Як отримати те, чого насправді бажаєш"

бути зіркою та брати участь у кожному ток-шоу в усіх куточках країни, вам це до снаги. Я гарантую: у вашому житті є щось унікальне, певна риса чи досвід, на яких можна вибудувати свій зірковий статус. Люди ставали відомими завдяки будь-чому: від гри в бридж – до садівництва, від любові до котів – до материнства. А вже далі… Усі знають, що, ставши зіркою, ви отримуєте шанс робити що завгодно – навіть піднятись і почати співати перед будь-якою аудиторією!

Якщо ж вас приваблює саме спів – співайте! Уранці в дýші. На всю силу своїх легень, не вагаючись. Я люблю співати. Я постійно роблю це на кухні. Мені не потрібні схвальні відгуки, і я можу дозволити собі все, що захочу! Серйозно, візьміть уроки вокалу. Чому ні? Ви зможете співати настільки добре, щоб подобалося вам самим, чи настільки, щоб виконати пісню в супроводі акомпаніатора в місцевому музичному товаристві. А може, якщо опера – ваша пристрасть, ви зможете навіть зіграти в аматорській музичній виставі. Якщо ж такої не знайдете, організуйте самі! Цілком імовірно, що одного ранку ви прокинетеся місцевою зіркою опери.

Якщо ви мрієте потрапити до складу чи хоча б якось наблизитися до професійної оперної трупи та відчути свою «причетність», існує з десяток способів це зробити. Ви можете просто попрямувати до їхнього офісу й запропонувати свої послуги висококласного секретаря, який знає оперу від А до Я. (Чому б не використати свої вміння, аби отримати те, чого хочеш?) Ви можете почати викладати вступний курс до опери дітям чи дорослим і водити їх за лаштунки після вистав. Можете організовувати благодійні концерти. Можете писати тексти для програмок. Можете брати інтерв’ю в артистів для місцевого телебачення. Цей список можна продовжувати й продовжувати, і в ньому має бути будь-яка ідея, що спаде вам на думку, – якою б дурною, дивною чи «напівсирою» вона не здавалася. «Роздягтися та промайнути сценою під час першого акту „Аїди“» – цілком прийнятний пункт у вашому списку.

Це основи техніки «мозкового штурму» – найпростішого та випробуваного методу звільнення вашої природної винахідливості для розв’язання проблем. Це спосіб закинути сіть якнайширше до того, як витягти її та роздивитися улов. Якщо ви боїтеся дозволити вашим думкам полинути за межі «реальності» й «здорового глузду», можливо, вам ніколи не вдасться вхопити ту єдину потрібну вам швидкоплинну ідею, що засяє на мить серед інших, на перший погляд, неймовірних та безглуздих альтернатив.

Записавши всі можливі ідеї, ви ще раз продивляєтеся список пункт за пунктом. Якою б абсурдною чи непрактичною не здавалася вам певна ідея, ви повинні знайти в ній щось корисне. Далі занотуйте проблеми; інформацію, яку дізналися про себе (найбезглуздіша ідея, яка спадає вам на думку, може дати ключ до ваших талантів чи потреб); і нарешті, висновки та пропозиції. Таким чином, навіть якщо ви відкинете цю ідею, то позбудетесь оболонки, суть при цьому буде збережено, і вона може стати джерелом нових ідей.

Наприклад:

Ідея: Пробігти роздягненим по сцені

Корисне: Можливість швидко привернути увагу

Проблеми: Це не та увага, якої я прагну, – надто анонімна, скороминуща; я осоромлюсь і потраплю до в’язниці

Інформація, яку я дізналася про себе: У мені є внутрішній голос, який говорить: «Подивіться на мене – побачте мене!»

Висновки та пропозиції: Більш гідний «рекламний трюк»? Вуличний театр? Співи в парку? Публічна промова?

Звідси й слід відштовхуватись. І рано чи пізно ви знайдете мету, яка принесе вам саме те задоволення, що ви прагнете отримати від утілення вашої «нездійсненної» мрії.

Але я хочу наголосити, що більшість мрій не є «нездійсненними». Нам нав’язали думку про це. Деякі обмеження зумовлені можливостями нашого тіла. Лише деякі, і їх небагато. Решта обмежень – у нашій голові, і їх можна подолати. Погляньте, як радикально змінилися за останні роки уявлення про те, що жінки можуть, а чого не можуть робити! У нас тепер є жінки, які обіймають найвищі керівні посади, жінки-космонавти, водії вантажівок, курсанти військової академії та жокеї. Настав час зруйнувати ще одну низку жорстоких міфів, пов’язаних із віковими обмеженнями, котрі говорять: «Надто пізно». Ці міфи не лише ображають «громадян похилого віку», які змушені йти на пенсію. Вони завдають шкоди впродовж усього нашого життя, скорочуючи вибір можливостей із кожним десятиліттям. Якщо ви не займаєтеся балетом у десять років, якщо ви не стали піаністом до двадцяти, перспективним науковцем або письменником до тридцяти, успішним молодим керівником до тридцяти п’яти і не досягли кар’єрних вершин до сорока п’яти… забудьте про це!

Це абсолютна неправда – ані слова правди! Шістдесятирічна колишня концертна піаністка розповіла мені, що деякі з її найкращих і найсерйозніших учнів – люди, яким уже за сорок. Можливо, у них є певні проблеми з моторикою, але це більш ніж компенсується завзяттям та концентрацією. На відміну від багатьох молодих, вони знають, чого хочуть, уміють працювати та цінують час. І це стосується всіх представників старшого покоління, котрі мають певну мету. Усюди ми бачимо приклади того, як люди розпочинали абсолютно нову кар’єру чи діяльність у другій половині життя й досягали приголомшливого успіху. Літературознавець Норман Маклін[29] опублікував свою першу художню книжку у 72 роки, що не завадило їй стати бестселером. Або Ґрейс Блум, яка отримала магістерський ступінь, коли їй було вже вісімдесят шість. Чи Кетрін Зірполо, яка завжди мріяла про сцену. Зокрема, вона згадує: «Коли мені було десь дев’ять років, я хотіла бути схожою на Теду Бару чи когось іншого з театральних або голлівудських зірок. Я могла годинами стояти біля дзеркала й репетирувати». Хоча родина Кетрін відмовила її від мрії стати акторкою, а раннє заміжжя та народження дітей далі відклало ці плани, вона ніколи не забувала про любов до сцени. «У 75 років я розпочала свою кар’єру!» – говорить вона із захопленням та подивом. Вона грає важливі ролі в одному з театрів Бостона, до трупи якого входять актори, котрим за шістдесят. Отже, навряд чи «вже пізно» у 28 років навчитися грати на віолончелі або в 54 зайнятися політикою!

Якщо ваша мрія не є абсолютно нездійсненною, залишається тільки одне питання, яке ви маєте поставити собі щодо амбітної мети на кшталт «Ким би я міг (могла) стати». Воно звучить так: «Чи я готовий (готова) працювати для її досягнення?» Чи готові ви присвятити десять або п’ятнадцять років свого життя, будуючи політичну кар’єру, яка б дозволила вам узяти участь у виборах до Сенату? Чи є у вас пристрасть до змагання, потрібна, аби піднятися на верхні кар’єрні щаблі? Чи готові ви бути єдиною сорокарічною жінкою на своєму курсі медичного університету й розпочати лікарську практику в