Читати книгу - " Первісний інстинкт. Другий епізод: Мисливець., FrostFox"

[Так]/[Ні]

Раміз помахав на прощання, після чого повернувся до свого вчителя, біля якого зібралося близько десятка інших людей. Звичайно, поки що я не став приймати запрошення, адже це б означало розкриття своєї особистості. Якщо коли-небудь мені знадобитися його допомога, тоді й вирішу це питання.

– Вони зі своїм учителем дуже схожі, – підмітила Тара. – У молодості Мартін із тим самим запалом подорожував і вивчав кухні різних народів, але в якийсь момент його прогрес зупинився, а нові страви почали здаватися нічим не кращими за старі – нескінченною низкою самоповторів.

– Кажеш ніби особисто за цим спостерігала, – непогано б дізнатися, скільки взагалі років моїм знайомим.

– Ні, мені наставник розповідав, коли ми подорожували континентом. Як я змогла б застати молодість цього ельфа? У нас різниця у віці не менше трьох століть чи ти думаєш, що я настільки древня? – з примруженням запитала супутниця.

– Якщо й так, то боюся уявити, якою прекрасною ти була в розквіті сил, – цими словами вдалося згладити невдоволення жінки.

– Підлесник, – Тара усміхнулася і подарувала мені легкий поцілунок у щоку.

Далі ми невимушено спілкувалися, доки Тара не відлучилася для розмови з одним невідомим огром, власне, заради цієї зустрічі вона і прийшла.

Після зустрічі, Тару намагалися затягнути на танцмайданчик декілька кавалерів її вагової категорії, але корабель відмовився йти в море, залишившись у гавані. Цей епізод став джерелом нового потоку жартиків від Веро́ніки, усі з яких можна звести до «так і не навчилася рухатися», впевнений, що наприкінці можна додати «вівця», зважаючи на емоційний посил. Чи то лише моя уява, яка не має нічого спільно із дійсністю.

Аби не бути голослівною, кажанка в ультимативній формі запросила, сиріч силоміць затягла, якогось невеличкого фавна-мишу і продемонструвала… щось.

Не впевнений, як інші, а я зміг у кращому разі оцінити плавність рухів і влучання в ритм мелодії. Взагалі, танець був вкрай складним і містив різних па більше, ніж самовпевненості в тієї, хто їх усі вивчив. До речі, її партнер виявився професійним танцюристом… то-то він так швидко пристосувався. І не скажеш, що то був експромт.

Як би не Ладія, яка потягла подругу далі підкорювати танцмайданчик, я міг і повірити, що дівчина має справжній талант. На жаль, перші ж ноти нової композиції зруйнували весь побудований образ. Хоча цей танець був у рази простіше, Попеляста рухалася, як погано змазана лялька, постійно запізнюючись і наступаючи подрузі на ноги.

Навіть дроу була приголомшена, коли дізналася, що подруга завчила лише один танець, і скільки в тієї пішло на це часу. Ну, талантом там і не пахне…

Миттєва карма змусила кажанку йти шукати втіху на дні стакана. Вгадайте, кому довелося втішати швачку? Може, подрузі, яка зруйнувала її ідеальний план? Чи тій, кого вона хотіла вразити, довівши, що хоча б у цьому перевершує «рогате здоровило»(не мої слова)? Звісно, ні!

– От хто її просив? – тихенько причитала Веро́ніка, сидячи в кутку зали. – Я на ті кляті курси три місяці життя витратила… Я ж не ельфійка, щоб так розбазарювати час! – вона ледь не зірвалася на крик, але змогла втриматися, знизивши гучність на другому слові.

Попеляста ще довго сиділа в мене на вухах, проходячись і по Ладії, і по Тарі, і по невідомому вчителю танців. Врешті-решт я зміг вставити трохи більше декількох слів, необхідних для підтримання монологу, лише коли повз пройшовся офіціант із новою порцією напоїв.

– А навіщо взагалі щось доводити? – поставив я цілком обґрунтоване запитання.

Чи то алкоголь, чи то я такий лапочка, але дівчина миттєво почала розказувати про корінь проблеми. Доволі банальний, якщо так подумати.

– Уяви, ти дівчина з глибинки, – було складно, але я зміг. – Із сім’ї приїжджих мишохвостів у країні ельфів. У пошуках свого місця у світі знаходиш у немаленькому місті таку саму приїжджу з огроідів, яка як ніхто інший тебе розуміє. День – ви подруги, тиждень – кращі подруги, місяць – готові відкрити спільний бізнес. Так і одружилися б, якби цікавилися жінками, – десь тут алкоголь почав підбивати її на жарти. – Майже історія з книжки, але чомусь без гарного фіналу… За день до купівлі майстерні, коли все вже було вирішено, а паперове пекло пройдене, Тара зайшла до мене додому й без пояснення віддала папери на передачу всіх прав на майстерню. А далі зникла на п’ять років, щоби повернутися з визнанням Кола майстрів! Мені для цього довелося увесь цей час розшаркуватися перед найнижчими його представниками, а їй одразу і кращі постачальники, і кращі клієнти, між якими вона може обирати найцікавішого. Тоді я не знала, чому заздрити: таланту, який дав їй змогу вийти на цей рівень, чи тій свободі, яку вона отримала. На що злитися: на себе, через брак таланту, чи на підлабузників із Кола, яким тільки дай привід самоствердитися за рахунок інших «менш талановитих» ще і «приїжджих» колег…

Веро́ніка не витримала й почала шморгати носом, стримуючи підступні сльози. Щоб не розводити драму серед незнайомців, я відвів дівчину до вбиральні, де вона зможе заспокоїтися і прибрати сліди нещодавніх емоцій. На щастя, вони тут індивідуальні й досить просторими приміщеннями, завдяки чому мене позбавили незручного очікування біля дверей. Із різними дивними поглядами персоналу й гостей вечора на шляху я якось впорався.

– Після її повернення, ви не розмовляли? – запитав я, після того як Попеляста впоралася з емоціями.

– Ні. І перед тим, як ти скажеш, що хтось із нас дурепа… – перервала мене Веро́ніка, коли я тільки набрав повітря. – Я приходила до неї, не один і не два рази, але вона завжди була зайнята, не на місці, із клієнтом, поїхала з міста – підкресли, що сподобалося, – сумна посмішка лягла на обличчя. – Через рік я зірвалася і залишила спроби зустрітися. Знаєш, спочатку в мою голову закралася думка, що Тара побачила можливість піднятися на п’єдестал і скористалася нею, але для цього довелося принести в жертву минулі стосунки. Я могла це прийняти, могла відпустити й порадіти за подругу… але вона повернулася, нащо?! У неї тут нікого й нічого не було, їдь собі в столицю! Показати мені, яка я невдаха? Якось дрібно для цілого пікового майстра за крок від гросмейстера!