Читати книгу - "Наші розбиті серця , Кетрін Сі"

Мовчки випиває вміст клиха і потім, що є сили кидає в стіну. Тисяча маленьких осколків розлітаються в різні боки.

– Емілія, краще йди звідси, – кажу я.

Жінка хитає головою на знак протесту. 

– Будь ласка. 

Я знаю, що Шона не зупинить навіть присутність Емілії, тож я не хочу щоб вона також постраждала.

– Пішла геть, – втручається Шон. – Тебе звільнено! 

– Я на залишу Хейзл саму з таким психопатом, як ти. 

Він проходить повз жінку і хапає мене за руку. 

– Не лізь в наше сімейне життя. 

Далі все відбулося так швидко, що я навіть не зрозуміла нічого. Шон хотів повести мене за собою, Емілія спробувала звільнити мене, та Шон штовхнув Емі і та вдарилася носом в стіну. 

– Емі..

– Пішли! – потягнув за собою. 

Я навіть не змогла перевірити, чи в порядку Емі. Я звикла, що він б'є мене, та тут постраждала не я. Від цього ще гірше. 

Я навіть не намагалася захищатися, просто терпіла всі удари. Моє тіло боліло, я ледве дихала. Шон зірвав з мене весь одяг і продовжив бити. 

– Як ти посміла думати про розлучення?.. Ти не вдячне стерво!! – Повторював він раз за разом. 

Шон бив мене руками, ногами, ніжкою від стільця. Я молилася, щоб мене хтось врятував, просила про допомогу і вона прийшла. Ейден. 

– Ти що тут забув? – Шон відпустив мене і я впала на підлогу. – А-ну вийшов! 

Я погано бачила, що відбувається, та по звуках зрозуміла, що Ейден б'є Шона.  

З великими зусиллями, та я змогла встати з підлоги. Ейден не зупинявся, я вперше бачу його таким, та мене це не лякає. 

– Досить… будь ласка, досить.. 

Мить і чоловік зупинився, підійшов до мене. 

– Хейзі.. чорт...  

Його очі бігають по мені, він не може дивитися на мене. Сльози котяться по моєму обличчю і я намагаюся сховати своє понівечене тіло. Ейден поспіхом зняв з себе футболку і одягнув на мене. Я так вдячна, що він зараз тут, що він прийшов і врятував мене. Роблю крок і обіймаю його. 

– Тихо.. – обіймає у відповідь. – Підеш зі мною?

– Так, тільки не чіпай його більше… я не хочу втратити тебе через нього. 

Я не хочу, щоб Ейден відсидів за ще одне вбивство. 

За мить я вже не відчуваю під ногами підлогу, бо чоловік підняв мене на руки. 

– Тобі щось потрібно тут? 

– Ні. 

Ми спускаємось на перший поверх, Емілія зустрічає нас. 

– Хейзі, дитинко.. 

В неї розбитий ніс. Як він міг підняти руку на Емілію? 

– Емі, збирай речі. – Каже Ейден. 

Вона киває, витирає сльози і йде до кухні. 

– Тобі сильно боляче? – дивиться в очі. 

– Так, боляче. – притискаюся до Ейдена. 

Ми просто стоїмо між коридором та вітальнею в очікуванні Емі. Все тіло болить, та я намагаюся приховати це. 

– Я готова. – Емілія виходить з кухні. 

– Тоді поїхали. 

Я думала, що ми поїдемо до трейлера, та ми поїхали в лікарню. Ейден подзвонив у поліцію. 

– Потрібно щоб вони зафіксували все, що він зробив.  

– Так, я зрозуміла. 

Емілії зараз надають першу допомогу і шиють рану, вона добряче стукнулася. Я не знаю, що буде далі. Мені страшно.

– Дякую, що прийшов. 

– Як я міг не прийти? 

Дивиться на мене, та його погляд пустий. 

– В тебе через мене проблеми? 

– Ні.

Ейден нещодавно вийшов з в'язниці, а тут ця бійка. Шон не залишить його у спокої. 

– Мені так шкода..

– Чому? 

– Через мене в тебе стільки проблем.

– Хейзел, не вини себе. Це вина того придурка, ти жертва у цій ситуації! 

До палати увійшла медсестра та двоє поліцейських. 

– Ви свідок? – Ейден киває. – Тоді почнемо огляд. 

Близько двох годин відбувалося все це дійство. Ще й адвокат Гамільтон приїхав і був присутній на допиті. Пощастило, що я сьогодні ходила до нього, він підтвердив мої слова про те, що я хотіла розлучення, а Шон не давав його. 

– Тепер ви точно отримаєте розлучення, – сказав він перш, ніж вийшов з палати. 

Я маю радіти, та не можу. Ситуація з Ейденом не дає мені спокою. Невідомо, що може утнути Шон. 

– Мені дозволили залишитися з тобою у палаті. 

– Ти точно в порядку? 

– Так, не хвилюйся. 

– Ейден, ти можеш сказати мені все що відчуваєш насправді. 

Чоловік підходить до мого ліжка і сідає на край.

– Сьогодні я бачив свою сім'ю… Ми не бачилися трохи більше трьох років, а вони навіть не запитали, як в мене справи. Мама сказала, що в неї лише один син і це Ларрі, – мій брат… я побив його на вході до лікарні. Хотів вбити його, та подзвонила Емілія і я побіг рятувати тебе. 

– Ходи до мене, – розставляю руки для обіймів. 

Ейден сідає ближче і я обіймаю його. 

– Ти такий молодець, Ейден Грос.. я пишаюся тобою. 

– За що? 

– За те, що ти такий сильний. Знай, що я завжди буду на твоєму боці. 

На ранок я прокинулася через те, що хтось кричав у коридорі. Накинувши на плечі ковдру я пішла поглянути, що відбувається.

Вийшовши, я побачила Шона і його мати. Ейден стояв біля дверей палати і охороняв вхід. 

– Шо відбувається? 

– Сам не знаю. 

Якась жінка продовжує кричати на Шона і слати прокльони. 

– Да я тобі твої яйця відріжу, сучий ти син! 

– Я тебе засуджу за ці слова. 

– Спробуй, кусок ти лайна! 

Шон також у лікарняному одязі, а отже він пацієнт. 

– Дівчино, ти взагалі хто? – втрутилася його мати. 

– Я? Я Брітні, подруга Хейзел. 

Брітні. Втрачаю рівновагу, та Ейден вчасно ловить мене. 

– То йди до неї, а не заважає моєму сину! 

– Це ваш син тут всім заважає, бабцю. 

– Що? Бабцю? 

Дівчина розвертається і я бачу Брітні. Мою Брітні. Вона справді тут. 

– Хейзел.. 

Мить і вона обіймає мене. Не можу повірити, що це справді вона. 

– Як.. як ти тут опинилась? 

– Мені Ейден написав. 

– Ви знайомі? – дивлюся на них.

– Ні, я не знаю його… як ти знайшов мій номер?

– Знаю людей, що можуть це зробити. – Сухо відповідає він.