Читати книгу - "Кава зі смаком ненависті, Тея Найт"

захар

• А є про що?

• Так, я хотіла….

• Ти зробила вже все, що хотіла, і навіть більше.

• Я можу все пояснити, все не так, як здається.

• Я не хочу слухати твою брехню.

• Я не допущу, щоб ти одружився з тою мимрою, ніколи.

• Не смій так про неї говорити, вона моя наречена.

Аліса подивилася на мене заплаканими очима, її сльози виблискували на блідому обличчі, вона була розгублена та зневірена.

• Але я мав розібратися, чи причетна вона до мого ворога, чи ні.

• Мене силою заставили написати донос.

• Ну звісно, а ще тобі погрожували десять амбалів, так?

• Так, ну майже… послухай.

Я постукав у двері, і до нас одразу зайшли охоронці. Мої емоції були змішані: я відчував злість, розчарування, а водночас було важко зрозуміти, чи вірити їй.

• Ми закінчили, проведіть дівчину на вихід.

• Пані, прошу вас.

Аліса вже плакала, її голос тремтів від емоцій.

• Будь ласка, послухай.

Я, дивлячись на неї, відчував лише холодну рішучість у своїй душі. 

• Нам більше немає про що говорити, до побачення.

Вони вийшли, залишивши мене одного. Мене охопила втома і відчуття безвиході, але водночас і полегшення. Чудово, завтра я буду знати новини від Андрія та від адвоката. Моя голова була заповнена питаннями, але одне було ясно – я мав жити далі.