Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

– Оу! Ти ще  досі пам’ятаєш моє ім’я! Як мило з твого боку Грею!

Темний струсонув Тінь за комір що той похитнувся.

– Відповідай!

Тінь припиняє божевільно реготати різко замовкнувши, подивився палючим поглядом прямо на Грейсона.

– І що ти хочеш почути?! – різко кинув, хаотично похитуючись в різні боки – Яку відповідь ти чекаєш отримати Грею! Нумо! Кажи! – Тінь перейшов на крик – Що тебе цікавить більше!

Грейсон на мить нерівно вдихнув, а на його обличчі промайнуло хвилювання. Кімнатою пройшовся мороз що зупинився прямо за моєю спиною. Я напружилась. Та цей холод не був для мене неприємним. Чомусь.

– Ах – видихнув у трепетному божевіллі – здається я знаю що ти хочеш почути – по його агресивному шепотінню можна було зрозуміти що Тінь посміхався за маскою, а от Грейсон… він був ні живий ні мертвий якщо так можна сказати про привида.

– Мила Ліліан – мелодійно проспівав Тінь граючі у повітрі рукою мов диригент.

Очі темного зблиснули від люті. А в мене стислося від болю серце коли зрозуміла про що зараз збирається говорити Тінь. І бачучі те, як темний зараз ледве стримувався, бо йому було дуже боляче згадувати про дружину яку поглинув той кого він зараз тримав за шкірки і не міг нічого зробити. Бо не знав чи можна ще її повернути.

– Скажи, вона була чудесною як і її копія зараз! Хоч і не така ідеальна – Тінь спідлоба зиркнув на темного – адже ти завжди все псуєш Грейсоне. І ти це знаєш!

Від важкого дихання у темного затріпотіли ніздрі і той стис комір Тіні міцніше.

– Чому ж ти чекаєш? – спокійно запитав Тінь – Ти ж планував мене зараз вбити, тоді чого зволікаєш? – і Тінь різко підвів руку вгору ніби зупиняючи жваву розмову – Хоча ні, не кажи. Дай я сам здогадаюся! – він сперся руками об бильця крісла і трохи припіднявся до Грейсона і прошепотів мов змія – Ти ж її зараз відчув, адже так? І знаєш що? Тобі не здається, вона зараз і справді тут! – його зміїний-шепіт все наростав – Прямо біля твоєї… – він кинув короткий погляд на мене, додавши тихим свистом одне слово яке я не розчула – Ти й досі плекаєш надію повернути Ліліан, тому й вагаєшся! Ти боїшся помилитися і вбити мене разом з нею! Так! Та знаєш що? Вона вже давно мертва, а я лише використав її душу, щоб заманити тебе!

Послідував удар, по підлозі роздався дзенькіт металевої маски що впала на підлогу, а від Тіні глухий стогін. Ненсі охнула і Лайон поквапив інших привидів підвестися, й відвів їх трохи в бік від епіцентру бурі. 

Я теж вирішила не сидіти на одному місці, підвелася. Важке сопіння розлюченого темного заглушував шум дощу що бив по склу повільно затихаючи. Грейсон відступив крок назад коли поблизу нього блиснуло щось чорне і їдке. 

Тінь похитуючись звівся на ноги пригладжуючи сиве поріділе волосся закидуючи пару пасом назад що встигли вибитися. Коли чоловік випрямився з напівскрученого стану і його обличчя вже було видно мої очі одразу прикипіли до самої найпомітнішої частини його зовнішності що приховувала маска!

Від побаченого в мене трохи зводило оскомою щелепу нудота! В Тіні було настільки знівечене обличчя, що трохи кидало в ступор, бо його шкіра на нижній частині обличчя була схожа на шкіру мумії! 

Адже було видно крізь тонку, потемнілу шкіру всі прожилки й м'язи, майже відсутніх щік в яких були малі наскрізні дірки! Верхня губа в нього була майже відсутня, тому проглядався передній ряд зубів!

Тінь захихотів хриплим сміхом і його обличчя спотворилося ще більше.

– Що, не подобається?! – вигукнув – Ти думав я за вами увесь час не стежив, і не знав де ви були і що робили?! І так, Грею це я підіслав подих душі твоєї любої Ліліан! І я не думав що ти настільки легко клюнеш на цю приманку! Мені навіть докладати зайвих зусиль не довелося, ти одразу побіг на її поклик як песик!

– Іди до пекла! – Грейсон випустив у Тінь клуб темряви яку той з легкістю розвіяв одним помахом руки.

– А ти став куди слабший. 

– Щоб вбити тебе в мене сил вистачить!

– Брехня! Ти зараз навіть чаклувати нормально не в силі. Ти сам це сказав – натякнув Тінь що увесь час підслуховував наші розмови – Та й ти мені зараз нічого не зробиш. Бо, а як же бідна Ліліан?! – плаксиво зімітував голосом засмученої дитини, він знову зайшовся реготом.

Грейсон стис кулаки у безвиході. Повз мене знову пройшлося щось прохолодне і схоже темний це теж відчув, бо подивився кудись в бік порожнім поглядом, торкнувшись власного плеча, стис його. Грейсон прикрив очі і щось прошепотів собі під ніс, а навколо нього заклубочив прозорий чорний дим.

– Невже зважився? – Тінь показово поглянув на свій кишеньковий годинник – Що ж, якби мені не було приємно стежити за твоїми стражданнями, але мені вже час. Та й набридло мені з вами вже гратися. Час забрати те за чим я сюди власне і завітав. – він поглянув зловтішним поглядом на мене, широко розтуливши свої понівечені губи – Панно Маріє, ваш час ще не прийшов, але мені немає сенсу чекати поки вас вб’ють, якщо це можу зробити я сам і прямо зараз! Заодно і прихоплю ще й тебе Грею, щоб вся сім’я була нарешті разом! Тільки уяви, ви знову будете нерозлучні цілу вічність! Тільки ти, твоя люба Ліліан і донечка!

Я жахнулася. Невже він встиг дістався до Грейсової доньки?! 

– Ти не посмієш зачепити її і пальцем! – темний став переді мною, випустивши власну темряву на максимум, та навіть я розуміла що цього було замало! Тому крадькома теж пробудила в собі темряву, та поки що не поспішала її випускати. 

– Хочеш битися, то нехай! Та спочатку треба позбутися всіх свідків. Для возз'єднання сім’ї нам вони не потрібні – Тінь миттєво випускає липку темряву, повітря одразу наповнює сморід гнилої плоті! Мені доводиться прикласти не аби які зусилля, щоб мене не вивернуло прямо тут!

Чоловік розвертається до купки привидів яких Лайон встиг відвести до стіни куди перемістив вхідні двері. Вони всі заклякли на місці. Тінь виплеснув їдку смоль прямо на привидів, Грейсон поспішив у їхній бік перехоплюючі кіптяву власною темрявою що не справлялася з нею. Бо крізь неї все одно просочувалася та гниль!