Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

У поспіху намагаюся поставити бар'єр що виходить тільки з другої спроби. Важко дихаючи я виставила руки перед собою, з усіх сил тримаючі бар'єр над привидами об який розбивається кіптява.

Від темного чується тихе шипіння і він хапається за бік, чуттями відчуваю що його зачепило темрявою. 

– Грейсоне! – злякано кличу його.

– Все га..гаразд – важко запевняє, хитаючись зі сторони в сторону.

– Яка зворушлива картина. – плескає у долоні Тінь.

І крізь його плескіт до мене долинає тиха метушня з вулиці і крики нарґів знадвору що чомусь заметушилися. По скроні сповзла крапля поту від підтримування бар’єра, в якому де-не-де доводилося латати дірки.

– Що ж, погралися і годі. Спочатку я заберу тебе моя люба панно! А то від тебе занадто багато клопоту.

– Навіть і не смій! – прохрипів темний спершись об спинку дивана що допомагала йому ще й досі стояти на власних ногах.

– І що ти мені зробиш? – зверхньо кинув Тінь розтягнувши потворну посмішку лиш на один бік обличчя – Вб’єш мене? А як же тоді твоя мила дружина? Ти її теж готовий вбити власноруч як і тоді?

– Ах ти сволота! – промимрив важко дихаючі темний випускаючи власну темряву яка одразу починала розчинятися. 

От же ж! Треба щось зробити! Не можна йому дозволити використовувати магію, інакше без неї міазми будуть поїдати його душу швидше! Мій погляд зачіпається на Тіні що готувався вдарити у відповідь Грейсона.

Чорт! 

Нумо думай! Думай, Маріє! Швидше! 

Мою шкіру знову обдало холодом, а найбільше руку якою я утримувала магією бар’єр… Магія… Точно! Як я могла про це забути!

Сконцентрувавшись краще, я кинула тонесенький вусик-каталізатора прямо до темного. Та мені потрібен був час, щоб зробити те що я замислила! Треба відволікти Тінь!

– Він не вбивав її! – голосно крикнула йому і чоловіки повернули голови в мій бік – Грейсон не вбивав Ліліан – повторила в упор поглянувши на Тінь, та той лиш глузливо пихнув.

– Він втік! Так, Грею? – він подивився на реакцію темного і знову на мене – Втік як останній боягуз! Нічого не зробивши й давши їй здохнути! Це і є вбивство, моя мила панно!

– Ні! – заперечую, мені треба ще трохи часу.

– Так! – скрикує поправляючи вибивше пасмо назад – І я залюбки глянув на це ще раз! Те, як я знову відберу в нього найцінніше! – Тінь схилився трохи уперед до темного не мигаючи прошепотів – Я заберу душу твоєї дорогоцінної дочки! А ти будеш знову за цим всім безсило спостерігати, та не хвилюйся, на цей раз ти приєднаєшся до них! 

Я так зосередилася на фінальних хвилинах зв’язування вусиків що не помітила, як Тінь жбурнув у мене клуб кіптяви від якої я вже не встигала ухилитися! Не рухаючись, я не мигаючи дивилася на кіптяву що наближалася мов у сповільненій зйомці. Хоча я була певна, що це все діялося дуже швидко, та не для моєї реакції. 

– Ні! – волає темний й кидається у мій бік намагаючись власною ослаблою магією зупинити смоль що наближалася до мене.

Раптом відчуваю різке зниження температури, що аж на якусь мить гасне світло! За Тінню спалахує лазурного кольору постать яка різко хапає руки Тіні знерухомлюючи того. Потім повітрям проходиться тремтіння і кіптява що летіла в мене рикошетить у стіну.

– Ану відпусти клята лярво! – розлючено волав Тінь що намагався вирватися з її пут.

Лазурна постать поглянула на мене і заворушила німими губами у словах які були відомі тільки їй. Постать посміхнулася сумною усмішкою. Невідома поглянула на темного що вкляк на місці не в змозі відірвати власних очей від неї з яких котилися сльози. 

Невідома лазурна постать знову заворушила німими губами, Грейсон рвано видихнув. Стисши міцно щелепу, він випростався  широко розвівши плечі і поглянув на мене.

– Виконай моє прохання Маріє! Зараз! – і кинувся прямо до Тіні, обплутуючи того темрявою. Поки той не вирвався повністю з хвату невідомої що допомагала.

Тінь розлючено загорлав, а я впала в ступор, бо усвідомлювала що зараз повинна була зробити. Хоч як би я себе не переконувала що була до цього вже готова, але до такого ніколи неможливо бути готовим!

– Ну! Давай! – прокричав Грейсон приводячи мене до тями – Зітри!

Звідкись долинав нестримний гуркіт який я не могла відрізнити від биття власного серця, бо у вухах дзвенів білий шум. Піднявши перед собою тремтячу руку, я випустила власну темряву. Все довкола вкрилося пітьмою повністю затуляючи світло. І єдине що я бачила це, як лазурна постать підсвічувала мою ціль і… 

По моїй вже крижаній шкірі покотилися нестерпно гарячі сльози. На останньому видиху у повній внутрішній тиші, я відправила пітьму уперед що почала пожирати душі. 

– НІ! – в паніці заверещав Тінь.

Я з болем спостерігала за тим, як стрімко зникає Грейсонова душа разом з лазурною що з ніжністю пригорнулася до нього. Він обхопив невідому однією рукою і перед тим, як повністю зникнути подивився на мене. Його обличчя пом’якшилося, а очі наповнилися блиском, Грейсонові губи розтягнулися у теплій батьківській усмішці. 

І від подальших його слів в мене просто рвалося серце на частини! Адже до мене доноситься стрімке розуміння сказаного!

– Бувай, моя дорогоцінна донечко. Мені дуже шкода що я не сказав тобі цього раніше. Та я безмежно люблю тебе моє сонечко… 

___________________________________

“Тінь” Сілко Райт.

Ловіть новиночку! Дякую за ваші серденняка і коментарі(´▽`ʃ♡ƪ) Приємного вам чітання!