Читати книгу - "Баришник дур-зіллям, Джон Сіммонс Барт"

— Скажіть, чи відписав він безкоштовно минулого вересня в окружному суді Кембриджа мис Кука цілком і повністю Вільяму Сміту?

— Авжеж, відписав, клянуся святим Вацлавом, — рішуче втрутився Совтер. — У Вашої Світлості є документ, що підтверджує це.

— Його обдурили! — заволав Ендрю. — Він і гадки не мав, що йдеться про Молден, ба більше, він не мав права відчужувати власність!

— Не бачу жодних причин, чому він не міг цього зробити, — заперечив Совтер. — Який ще випадок більше відповідає поняттю «право розпоряджатися майном», ніж бажання плантатора відчужити свою плантацію?

Тут до битви долучився полковник Роботем.

— Усе це не має жодного стосунку до справи, Ваша Світлосте! Чоловік, який відписав мис Кука, є справжнісіньким самозванцем, як це визнав сам містер Кук, а моя донька у будь-якому разі має переважне право на маєток — справжній Ебенезер Кук втратив маєтність на кораблі на користь велебного Табмена, поставивши його в заклад у червні, а Табмен передав права моїй доньці раніше, ніж вчинили це друге ошуканство!

— Це нахабна брехня! — заволав Совтер, й Ендрю з ним погодився.

Ніколсон встав і вдарив ціпком об підлогу.

— Цього цілком досить, кат його бери! Слідство вважається закінченим!

Навіть Берлінґейм був вражений цим оголошенням.

— Таж воно ледве розпочалося! — запротестував Ендрю. — Ви ж іще нікого не вислухали!

— Або ви будете утримуватися говорити, коли не ваша черга, — сказав губернатор, — або я накажу вивести вас із зали суду. Ми сказали, що, тільки-но з'ясуємо, хто буде відповідачем, то скінчимо слідство і почнемо судовий процес. Слідство закінчене.

Ендрю сяяв від радості.

— Отже, ви визнаєте, що я справжній відповідач, а ці злодії повинні довести свої брехливі права на маєтність?

— Анітрохи, — відповів Ніколсон. — Я буду відповідачем, тобто я маю на увазі провінцію Меріленд. Ми конфіскуємо і дім, і землі, хай йому грець, а ви всі тут присутні маєте нам довести, чому ми не повинні утримувати маєтність у власності провінції іменем Його Королівської Величності.

— А на яких це підставах? — поцікавився Совтер. — Це ж просто пародія на правосуддя!

Ніколсон трохи завагався, поки Берлінґейм, на якого цей крок, безперечно, справив сильне враження, не прошепотів йому щось на вухо.

— Це вчинено заради добробуту Провінції і плантацій Його Королівської Величності в Америці! — сказав він по тому. — Цей дім вважається осередком ганебної торгівлі, яка, як стверджують, провадилась у цій Провінції представниками зрадників і бунтівників. Отже, цілком у нашій владі як губернатора конфіскувати власність зрадників і тих, хто підозрюється в зраді, поки не відбудеться судовий процес, де проти них висунуть звинувачення.

— Клянусь чинбарнею святого Севера! У вас немає жодних звинувачень проти будь-кого!

— Саме так, — погодився губернатор. — Було б несправедливо висунути такі тяжкі звинувачення в спеціальному суді без попередніх слухань. Коротше кажучи, усі ви перебуваєте під домашнім арештом за підривну діяльність і підбурювання до бунту, і поки ми не з'ясуємо, хто володіє правами на цю маєтність, попередніх слухань не буде!

Сам сер Томас був цим явно збитий з пантелику.

— Але ж на те немає жодного прецеденту! — поскаржився полковник.

— Якраз навпаки, — переможно мовив Ніколсон. — Саме таку штуку провернув суддя Голт для короля Вільяма, коли відкликав у Балтимора хартію на Меріленд.

Конфіскація швидко набула офіційного статусу: сер Томас із судді обернувся на радника захисту; Ендрю, Вільяма Сміта і Люсі Роботем призначили позивачами; і слухання у справі «Кук та інші проти Меріленду» оголосили відкритими.

— Далебіг! — засміявся губернатор. — Це судилище будуть довго пам'ятати!

Потім він постановив, щоб полковника Роботема, який виступав радником Люсі, вислухали першим, оскільки він пред'явив свої права на маєток раніше від усіх. Полковник, почуваючись дещо ніяково, повторив обставини гри, що йшла на борту корабля «Посейдон», подробиці останньої ставки, що відбулася перед тим, як Лауреата взяли в полон, внаслідок чого права на мис Кука перейшли до велебного Джорджа Табмена з парафії Порт-Табакко, обставини шлюбу велебного Табмена з Люсі (що потім скасували через двоженство), набуття нею прав на мис Кука і, нарешті, її шлюбу із самим Лауреатом.

Ніколсон хмикнув.

— Тепер слухайте сюди, полковнику Роботем, ви людина відповідальна, хоч і служили колись із Кудом і губернатором Коплі; якби я не знав вас як захисника Справедливості, то ніколи не поставив би суддею в суді Адміралтейства. Ви чесний чоловік і справедливий, і ця клята Провінція може вами пишатися…

— Дякую, сер, — пробурмотів полковник. — Бог свідок, що я прагну тільки справедливості…

— Тоді подивіться он туди на того худорлявого добродія на канапі й визнайте, що він такий само чоловік вашої доньки, як і я, і що він не є тим чоловіком, який закладався з Джорджем Табменом!

— Я ніколи й не казав, що це він, — запротестував полковник. — Ендрю Кук сам усім нам оголосив…

— Нам добре відомі його брехливі заяви, — урвав йому мову Ніколсон, — і нам так само добре, як і вам, відомо, чому він назвав Генрі своїм сином.

Цю обставину полковник Роботем охоче визнав.

— Він думав, що його сина немає серед живих, і сподівався таким чином ошукати мене зі своїм самозванцем. Але, Ваша Світлосте, із вашого дозволу, сер, якщо чоловік відмовляється від свого мертвого сина, то він так само легко зможе відмовитися і від живого, і то не один раз, а і двічі, і тричі. Я так думаю, сер, що коли він дізнався, як його син програв свій маєток, він змовився з містером Лоу, чи то пак Берлінґеймом, чи як його там, відібрати його у нас обманом назад; і коли мій бідолашний зять з'явився разом зі своїми товаришами і містер Берлінґейм був змушений відкрити всім своє справжнє ім'я, містер Кук підлим чином підкупив того негідника слугу, щоб той видав себе за сина замість нього. Я можу привести багато свідків з «Посейдона», які підтвердять, що чоловіком моєї доньки є Ебенезер Кук, а той зрадливий крутій — його слуга; і вони поклянуться, як я тут клянуся, що він не один раз на борту корабля намагався посісти те місце, що належить його хазяїну.