Читати книгу - "Закохана в проблеми , Вікторія Ваширенко"

Віка (26.10)

…Його пальці ковзнули по моїй руці, такі теплі, впевнені. Ми зупинились біля невеликого парку — дерева вже скидали листя, і вітер носив їх між нами, наче розгублені думки. Й мої думки трохи плуталися бо під час ввечері в ресторані випила вина. Відчувала трохи себе п'яною.

— Уже майже десята, — озвався Денис, дивлячись на мій телефон. — Я не хочу, щоб ти одна поверталася додому так пізно…

Я кивнула, й у горлі стиснулося. Ми обоє знали, що маршрутки вже не ходять.

— Є тут один готель неподалік… — обережно мовив він. — Ми можемо просто… залишитися там. Спокійно. Без нічого.

Я подивилась йому в очі. І відчула — він не бреше. Не тисне. Просто хоче бути поруч.
 

---

Номер був невеликий, затишний. Світло тьмяно лилось з лампи біля ліжка, а я стояла перед дзеркалом, знімаючи сережки. 

— Ти можеш ще передумати, — прошепотів Денис, обіймаючи мене ззаду.

— Не хочу, — прошепотіла я у відповідь, повертаючись до нього.

Наші губи знову зустрілись. Повільно. Ніжно. І водночас із таким глибоким бажанням, ніби ми чекали цього не один день.

Він почав знімати з мене сукню. Вона упала на підлогу. Я стояла перед ним в одній білизні. 

Ми продовжили глибоко цілуватися. Я не могла зупинити його цілувати. Його губи почали спускатися до шиї. 

Ми впали з ним на ліжко 

Його руки м’яко торкались мого тіла, ніби запам’ятовували кожну вигнуту лінію. Моє серце билося так голосно, що я чула його у вухах.

Все було повільним. Теплим. Природним. Ніби світ зник, і залишились лише ми двоє — справжні, вразливі, щасливі.
 

---

Після сексу— ми лежали поряд, мовчки. Його рука тримала мою, пальці переплелися.

— Ти розумієш, що тепер ти — моя? — прошепотів він у моє волосся.

Я усміхнулась, не відкриваючи очей.
— Я й не заперечувала… говорила я напів п'яна.