Читати книгу - "Міжконтинентальний вузол"

Пеньковський: Так, була одна така зустріч.

Запитання: Розкажіть про неї.

Пеньковський: Ця зустріч відбулася в готелі, де жили американські розвідники. Ініціативу про зустріч висловили тоді, коли з конспіративної квартири я їхав до себе в готель. Ослаф і Александр запросили мене прийти на другий день після цієї зустрічі до них у номер готелю. Я це запрошення прийняв. Було створено вільну, невимушену обстановку. З бесіди я зрозумів, що американська сторона шкодує, що їй доводиться працювати зі мною разом з англійською.

Запитання: Ви обіцяли щось американській розвідці? Висловили якісь побажання з цього приводу?

Пеньковський: Про роздільну роботу з англійською й американською розвідками я побажань не висловлював.

Запитання: Чи було сказано, що якби виникла така необхідність, то американська розвідка могла доставити б вас у Америку?

Пеньковський: Розмова про це була, коли мали намір представити мене президентові Кеннеді. Вони говорили, що за короткий час літаком мене можна доставити в Америку й повернути назад. Це вони зробили б, якби була нагальна потреба.

Запитання: Крім поїздок на зустрічі з розвідниками в Парижі, куди ви ще їздили з Гревіллом Вінном?

Пеньковський: З Гревіллом Вінном ми їздили у Версаль, Фонтенбло, були в ресторанах, нічних клубах «Мулен Руж» і «Лідо», ходили в кафе, гуляли у вільний час по вулицях.

Запитання: Хто оплачував витрати, пов'язані з відвіданням кафе, ресторанів та інших розважальних місць?

Пеньковський: За все платив Гревілл Вінн, а я робив так у Москві.

Запитання: Підсудний Пеньковський, після повернення до Москви з Парижа ви приступили до виконання завдань іноземних розвідок?

Пеньковський: Так. Після повернення з Парижа у жовтні шістдесят першого року я продовжував виконувати завдання іноземних розвідок.

Запитання: Кого ви повідомили, що вже повернулися до Москви?

Пеньковський: Я подзвонив наступного дня по телефону, помер якого мені дали, й триразовим сигналом сповістив, що прибув благополучно до Москви.

Запитання: Назвіть телефон, по якому ви дзвонили.

Пеньковський: Г-3-13-58.

Запитання: Ви знаєте, кому належить цей телефон?

Пеньковський: Тепер знаю. Телефон Г-3-13-58 встановлено в квартирі тринадцять будинку номер вісімнадцять на Кутузовському проспекті, де проживала колишній аташе посольства Великобританії в Москві Філісіта Стюарт.

Запитання: Ви мали конспіративні зустрічі з представником іноземної розвідки в районі готелю «Балчуг»?

Пеньковський: Після того, як я повернувся з Парижа у жовтні шістдесят першого року, я мав з невідомою мені особою одну зустріч конспіративного порядку в районі готелю «Балчуг» о двадцять першій годині.

Сергієнко підкреслив слова: «з невідомою мені особою» і продовжував вивчення матеріалу.

Запитання: Що ви передали цій особі на зустрічі?

Пеньковський: Пакет, у якому лежали два військових журнали.

Запитання: Розкажіть детально, які були умови виклику іноземних розвідників до тайника «номер один»?

Пеньковський: Я міг викликати іноземних розвідників таким чином: мав два номери телефонів, по яких повинен був дзвонити двічі по кожному, не розмовляти, а лише чекати відповіді абонента, почувши прізвища Монтгомері і Девісон, повісити трубку. Це означало, що я викликаю зв'язкового до тайника. Крім того, я повинен був поставити чорну контрольну мітку на стовпі номер тридцять п'ять на Кутузовському проспекті.

Запитання: Ваш лист дійшов за призначенням?

Пеньковський: Так.

Запитання: По яких каналах ви одержали підтвердження?

Пеньковський: По радіо.

Запитання: Коли останній раз ви мали шпигунський контакт з Гревіллом Вінном?

Пеньковський: У липні 1962 року, коли пан Гревілл Вінн прибув до Москви.

Запитання: Передавали ви йому щось цього разу?

Пеньковський: Так, я зустрів його в аеропорту Шереметьєво на автомашині Рудовського і по дорозі з аеропорту, в машині, передав експоновану плівку й листа.

Запитання: Що вам сказав Вінн, взявши від вас передачу?

Пеньковський: Він узяв від мене матеріал і сказав, що того ж дня передасть його за призначенням; крім того, ми з ним домовилися про повторну зустріч тоді ж, другого липня, у нього в номері готелю «Україна», о дев'ятій чи о десятій годині вечора.

Запитання: Ця зустріч відбулася?

Пеньковський: Так.

Запитання: Що ви одержали од Вінна?

Пеньковський: Од Вінна я одержав коробку, загорнуту в папір і перев'язану шпагатом. Коробка була з-під набору сірників.

Запитання: Що лежало в цій коробці?

Пеньковський: Інструктивний лист, сигнальні листівки для повідомлення розвідників про мій стан і про мої плани. В коробці також лежало три тисячі карбованців. Я дві тисячі потім відправив через Вінна назад.

Запитання: Письмових матеріалів там ніяких не було?

Пеньковський: Були. Проект моєї статті. Я просив розвідників написати анотацію на книжку, зараз точно її назвати не можу: не пригадую… Вони мені написали анотацію, використавши свої джерела. Я хотів ці тези тут, у Москві, доповнити й зробити з них статтю.

Запитання: Які вказівки були в інструктивному листі?

Пеньковський: Там висловлювались пізні рекомендації щодо конспірації і обережності в роботі.

Запитання: Чи не було в цьому листі вказівки про порядок переходу на нелегальне становище?

Пеньковський: У названому листі не було. Це стало гемою обговорення в майбутньому.

Запитання: Коли ви одержали інструкцію встановити зв'язок з Карлсоном і з Кауелл?

Пеньковський: У цьому ж листі було сказано, що до Москви має прибути другий секретар американського посольства Карлсон, з яким я зможу підтримувати контакти на офіційних прийомах. Повідомлялося про те, що найближчим часом має приїхати Памелла Кауелл з чоловіком — другим секретарем англійського посольства, — і було названо порядок зв'язку з Кауелл через тайник, влаштований у банці з-під порошку «Харпік». Фотографії Карлсона й подружжя Кауелл для ознайомлення мені повинен передати Вінн.

Запитання: Які інструкції ви одержали про використання для зв'язку банки з-під порошку «Харпік»?

Пеньковський: У листі говорилося, що на одному з прийомів у домі англійського дипломата в туалетній кімнаті стоятиме банка з-під порошку «Харпік». З днища банки виймається порожня частина, куди можна закласти матеріали або ж забрати матеріали, якщо вони там лежатимуть, потім банку треба було поставити на те саме місце, згодом її мали замінити справжнім «Харпіком».

Запитання: Ви бачили цю банку?

Пеньковський: Так.

Запитання: Хто вам її показував?

Пеньковський: Вінн. У номері готелю «Україна».

Запитання: У вас була з Вінном розмова про порядок використання цієї байки?

Пеньковський: Так, ми разом з ним відкривали банку, виймали днище й дивилися. Потім я сам кілька разів виймав днище банки, після чого цю банку залишив у Вінна.

Запитання: Коли й де ви встановили зв'язок з американським розвідником Карлсоном?

Пеньковський: Четвертого липня шістдесят другого року на прийомі в американському посольстві.

Запитання: Скільки зустрічей ви мали