Читати книгу - "Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький"

військове командування виявляло холод та байдужність, а навіть недовір'я до УСС. А були це перші воєнні кроки УСС, що зовсім самотні не мавши прихильних собі австрійських старшин, ішли назустріч непевній долі, «пірвавшись із мотикою на сонце». Але гіркий досвід та тверда воєнна дійсність почали робити своє позитивне діло. Рожеві сни та оманливі надії, виплекані в юнацьких душах, розвіювалися безповоротно. Ця болюча самотність і непривітливі вітри, що довкруги віяли, не ослабили стрілецького духа. Навпаки – почався здоровий процес самоозначення УСС, кристалізація їх індивідуальности, ріст їх вояцької амбіції дорівняти тим, які недоцінювали їх вартости, – скріпилось почуття власної гідности. В Стрілецтві назрів моральний бунт у відношенні до окруження, дух протесту, що дає силу переносити найбільші труднощі та творити власні вояцькі цінності.

Після ліквідації невдалого пляну «двадцяток», австрійське командування не повторяло уже таких експериментів. Коли ж одночасно дві сотні (Дідушка і Семенюка), що брали активну участь на фронті в обороні карпатських просмиків, відзначились своєю бойовою поставою в боях 27 і 28 вересня та багато краще держались в тих боях від австрійських і мадярських батальйонів під проводом фахових офіцерів, – австрійське командування поспішилось використати боєздатність УСС у більших військових офензивних операціях, що якраз почалися в Карпатах.

Після швидкої реорганізації Легіону УСС 6 жовтня – уже на другий день, 7 жовтня, відійшов на фронт у напрямі Сколя перший курінь під командою Гриця Коссака в складі чотирьох сотень: Барана, Букшованого, Дудинського і І.Коссака, а півкурінь із двох сотень Будзиновського і Вітовського – під командою д-ра С.Шухевича від'їхав в напрямі Турки.

Дії йшли скорим темпом. Уже 8 жовтня кинено цілий перший курінь у бій з ворогом. Усі чотири сотні взяли участь в офензивних операціях, що почались на Бескиді, в околиці Климця і Верецьких і тут своєю бойовою поставою відзначились як передова частина 129 бригади. Начальна Команда австрійської армії у своєму воєнному комунікаті з дня 9 жовтня 1914 року, повідомляючи про бої в Карпатах, написала так: «В цих боях визначився також корпус українських добровольців».

Коли пригадаємо собі, що ще перед місяцем ці добровольці маршували в Горонді та Ограбичеві, як «банда» обідраних та напівбосих, невишколених юнаків, на яких дивилися з погордою та недовір'ям, – та коли тепер читаємо в звідомленні начальної команди великої австрійської армії слова правдивого признання і похвали за воєнні подвиги УСС, – то пояснення цієї несподіванки буде зовсім зрозуміле. Це була та шляхетна амбіція осамітнених Українських Січових Стрільців, що бажали показати себе гідними січової і мазепинської традиції, та хотіли доказати, що українці можуть створити власну повновартну бойову формацію. Вони вирішили в тяжких боях, кривавими жертвами поставити високо те, чого не мали ще, коли виходили на війну: ім'я українського вояка. Хотіли стати рівновартним партнером серед воюючих сил світу. І найвище військове командування це ствердило.

В жовтневій офензиві австрійської армії в 1914 р. в напрямі Сколе-Стрий, Турка-Дрогобич – УСС беруть увесь час активну участь, відігравши в ній поважну ролю, як авангард наступаючих бригад. Дня 13 жовтня здобуває сотня І.Коссака Козьову, а сотня Букшованого, розбивши загін козаків, доходить під Коростів. Дня 14 жовтня УСС перші входять до Сколя. Дня 20 жовтня, після бою під Сільцем проти трьох сотень козаків, сотня І.Коссака входить перша до Дрогобича. В тому ж часі інші сотні УСС боронять міста Стрия, після стримання офензиви та розпочатого відвороту австрійських військ. Зокрема визначилась сотня Дудинського, що не зважаючи на значні втрати, одинока втрималась на позиції в бою під Добрівлянами, коло Стрия, після відступу австрійських відділів. Своєю спокійною і відважною поставою УСС виказали тут знову свої вояцькі якості, якими вони не тільки дорівнювали, але навіть перевищували австрійські частини.

В тім же часі півкурінь д-ра Шухевича, в складі двох сотень: Вітовського і Будзиновського, приділений до кінної дивізії ген. Лемана, вирушив з Турки в напрямі Борислава, куди дістався після спішних маршів 19 жовтня. З огляду на невдачу австрійської офензиви, лінія фронту відступила в гори, а півкуреневі Шухевича припало завдання боронити гору Кобилу коло Опаки. Під час офензивного походу УСС йшли попереду, то тепер вони Хоронили відступаючі австрійські бригади. Обидві сотні півкуреня під проводом сот. Д.Вітовського, звели дня 24 жовтня завзятий бій на горі Кобилі проти переважаючих російських сил та видержали на своїй позиції, хоч австрійські відділи давно відступили з поля бою. Сотня Д.Вітовського мала в цьому бою значні втрати.

Окремо діяла тоді сотня Семенюка, яка була в складі ІV корпусу, і воювала в околиці Старого Самбора, відбиваючи на горах Лисий і Залярський, під Лужком Горішнім, сильні ворожі наступи серед дуже несприятливих атмосферичних умов, сидячи в мокрих, некритих та негликобих ровах. Втрати: 5 убитих і 19 ранених.

Під час дальшого відступу заступає москалям дорогу під селом Побук, сотня Дудинського. Коло Поляниці здержує їх сотня Барана. Дня 28 жовтня відбивають УСС (сотня Сроковського) у москалів гору Ключ, коло Сколя, де був короткий, але кривавий бій. Сотня мала 13 убитих і 14 ранених, між ними і командант сотні. Тяжкі, але успішні бої були на горі Комарницьке під Синевідськом при кінці жовтня і з початком листопада, де стояли сотні Дідушка і Дудинського.

Жовтнева кампанія УСС, офензивний похід у напрямі Стрия і Дрогобича та оборона відвороту в глибину Карпат, – це був перший місяць воєнної практики та вояцького досвіду для формації УСС, – це був її практичний курс військового ремесла та перші маневри невишколених вояків. Як блискуче вони випали! В першому місяці своєї боротьби УСС доказали, що українці без чужої принуки й помочі, а тільки опираючись на довір'ю до себе, – можуть створити власні боєві цінності, здобуті власними трудами, власними руками та власними жертвами. В тих тісних межах, які їм закреслено, УСС вчились, пізнавали життя і пізнавали себе. Їх учили тяжкі бої, свист куль та гук гармат і могили їх товаришів. І вони дозрівали. Творили тверді факти, якими доказували свою вартість добрих вояків та добрих старшин. Своєю боєздатністю та військовою поставою заскочили УСС навіть наш політичний провід, який також не уявляв собі виразно ролі УСС в тій війні та уважав, що УСС тільки в випадку остаточної конечности будуть ужиті до фронтової служби, а їх головне призначення нібито мала бути позафронтова, помічна чи пропагандивна служба. Уся творча ініціятива, розуміння