Читати книгу - "Хтось знайомий, Сумка Шері"

— Тупий сучий сину, — сичить Бекі та йде геть.

Розділ двадцять перший

Роберт Пірс сидить на самоті у своїй затемненій вітальні, повільно сьорбаючи з чарки віскі. Він думає про детектива Вебба — і його помічницю детектива Мун — і про те, що ж у них на думці. Що вони могли дізнатися. їм немає чого висунути проти нього. Вони лише закидають вудочки.　

Неодмінно придивляться до його сусіда, Ларрі Гарріса, який спав з Амандою. Роберт не розуміє, що Аманда знайшла в Ларрі, але її завжди вабило до старших чоловіків. О, він знав. Він не дурний. Він уже знав деякий час про Ларрі.　

А потім зазирнув у таємний телефон Аманди. Це було не так важко — Роберт просто загуглив «як розблокувати андроїд без пароля». І коли він це зробив, яким же пізнавальним це виявилося. Її дзвінки, її повідомлення, ті два секретні номери. Роберт зателефонував на один з них, і відповів чоловік. Щойно почувши голос того чоловіка, він його впізнав. Бо, зрештою, саме на нього й очікував.　

— Ларрі, — промовив Роберт.　

— Хто це? — спитав Ларрі, явно спантеличений.　

— Це її чоловік, Роберт.　

Ларрі квапливо поклав слухавку.　

За іншим номером ніякої відповіді не було. І цей інший номер непокоїв Роберта більше. Номер, на який вона надсилала ті повідомлення, ділячись особистими, інтимними подробицями їхнього спільного життя, розповідаючи, що її чоловік — психопат. Ті повідомлення розлютили його. Певно, Аманда встигла сповістити того, що її мобільний у чоловіка.　

І були на тому телефоні й інші речі, яких вона нікому не надсилала, але які розлютили його найбільше. І навіть налякали.　

Він думає про Бекі. Наразі їй вже має бути відомо про Ларрі й Аманду, якщо ті двоє детективів на щось здатні. Він підозрює, що Бекі в нього майже закохана. І сподівається, що вона тримає рота на замку. Не годиться, щоб поліція вважала, що він мав мотив убити свою дружину. Якщо Ларрі Гарріс розповість детективам про той телефонний дзвінок, Роберт просто заперечить. Доказів немає. Жодних доказів, що Роберт узагалі робив той дзвінок.　

Немає жодних доказів того, що Роберт знав про її роман. Її романи. Доки не знайдуть незареєстрований телефон Аманди. А його ніколи не знайдуть.　

Він пригадує, як вони тільки-но переїхали сюди. Той нестерпний пікнік, куди притягнула його Аманда. Як він сидів там і стежив за нею, такою гарною, такою несвідомо жорстокою. І зараз Роберт питає себе, чи того дня вона проводила свої оглядини, обирала, з ким спати. Вони були одружені лише рік. Як мало він знав тоді Аманду, її схильності — її дитячу, незбагненну жагу до старших чоловіків. І як мало вона знала тоді його — темне, холодне нутро його душі. Але їм вдалося пізнати одне одного краще.　

Роберт знає, що Бекі й Ларрі обоє вдома. У сусідньому будинку на нижньому поверсі горить світло, хоч зараз доволі пізно. Як він хотів би бути мухою на тій стіні.　

Рейлі чекає, доки всі заснуть. Натягує джинси, футболку й темну толстовку та обережно відчиняє двері спальні. Він знає, що батько міцно спить, — його непокоїть мати. Але, стоячи нерухомо в коридорі під дверима спальні, він чує окреме, чітке хропіння кожного з них. З полегшенням прокрадається сходами вниз, намагаючись не видати ні звуку.　

На кухні взуває кросівки. Ніде не вмикає світла. Він звик діяти в темряві. Тихо вислизає крізь двері кухні до гаража, де тримає велосипед. Надягає шолом, закидає ногу через сидіння і, щойно виїхавши з гаража, налягає на педалі, швидко віддаляючись від дому.　

Рейлі знає, що це погано — зламувати чужі комп’ютери. Він почав робити це заради азарту. Як пояснити свій вибір тим, хто такого не пережив? Батьки не зрозуміють, але будь-який інший хакер точно знав би причину. Це дивовижно — злом чужої системи дає йому ілюзію власної могутності, контролю над чимось. Рейлі не відчуває, що якось контролює своє життя. Він обіцяв батькам — і собі — зупинитись. І він зупиниться. Ризик занадто високий. Це востаннє. Він не робив би цього взагалі, якби не знав напевне, що власники поїдуть. І цього разу Рейлі прихопив пару латексних рукавичок, запхавши їх до кишені джинсів, — узяв з пакунка, який мати тримає в шафі з мийними засобами. Він не збирається по-дурному ризикувати й не залишить по собі відбитків.　

Рейлі роздивляється будинок. Панує глупа ніч, місяць закритий хмарою. Світло горить на фасаді дому, а також нагорі — мабуть, увімкнулося за таймером. Він це знає, адже господарі мають кота. І місцева наглядальниця за тваринами, з позначкою на автівці, останні кілька днів зупинялася поряд і заходила до цього будинку. Рейлі бачив її щоранку дорогою до школи. Наскільки ж тупі бувають люди! Найняти доглядальницю за котом із позначкою на чортовій автівці! Це як дати оголошення, що тебе немає в місті, чорт забирай.　

Він намагався втриматися від цього. Але просто не встояв. Хоче проникнути до оселі, де не треба непокоїтись, що власники повернуться додому після вечері в ресторані. Хоче розслабитись і не поспішати — зануритися глибше, спробувати кілька різних фокусів, перш ніж піде.　

Рейлі крадькома обходить будинок ззаду. Ніхто не бачить. Він уважно роздивляється двері й вікна. Очевидних ознак сигналізації немає. Але двері й вікна міцно замкнені. Він переглядає відео на ютубі про всяк випадок. Удертись до оселі не так важко, як гадає типовий домовласник. Рейлі тягнеться до кишені джинсів і дістає свою банківську картку. Проводить нею уздовж краю дверей, там, де замок, і починає возитися з засувкою. Хлопці на ютубі роблять це за кілька секунд, але Рейлі витрачає майже цілу хвилину, перш ніж засувка з приємним клацанням піддається. І саме вчасно — з нього вже піт градом котиться від страху, що його можуть побачити.　

Він прослизає у двері й тихо зачиняє їх за собою. Серце гупає. Рейлі ховає картку назад до кишені й дістає телефон. Вмикає ліхтарик. Двері відчиняються просто на кухню. Щось потрапляє йому під ногу — миска — і з грюкотом відлітає по підлозі. Чорт. Він спрямовує ліхтарик донизу. Скрізь розсипані гранули котячого корму. Він присідає, згрібає їх докупи й підбирає руками в рукавичках. Чорно-білий кіт треться об його гомілки. Рейлі зупиняється на хвилину, щоб погладити його.　

Не гає часу внизу. Комп’ютери майже завжди